Постанова № 32457736, 17.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 910/328/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Рада 7» на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2013 року № 910/328/13 (суддя Котков О.В)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7»

про стягнення 1 251 784,15 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2013р. у справі № 910/328/13 частково задоволений позов ПАТ «Київенерго» до ТОВ «Рада 7», з відповідача на користь позивача стягнуто 1 037 580,90грн.боргу, 23 818,49грн. інфляційних втрат, 57 384,76грн. річних, 24 074,31грн. судового збору. В іншій частині провадження припинено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду заздалегідь, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.10.2007 року сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521162 за умовами якого позивач-постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач своїх обов'язків за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, зокрема, в передбачений договором строк не здійснив в повному обсязі оплату за надані йому позивачем послуги щодо постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого, за прострочку термінів оплати наданих позивачем послуг, у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.10.2010р. по 01.12.2012р. яка, за розрахунками позивача, станом на 01.12.2012р. становить - 1 170 580,90 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 85 000грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у цій частині, а в частині стягнення основного боргу в розмірі 48 000грн. позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки не доведеним з боку позивача є порушення його прав відповідачем на відповідну суму. Відтак, стягненню з Споживача на користь Постачальника підлягає заборгованість за Договором в розмірі 1 037 580,90 грн., з розрахунку 1 170 580,90 грн. (сума боргу) - /48 000,00 грн. + 85 000,00 грн./ (часткова оплата).

Здійснивши перерахунок, господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 23 818,49 грн. втрат від інфляції та 57 384,76 грн. 3% річних за період з листопада 2010 року по листопад 2012 року включно.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що він є лише посередником між безпосередніми споживачами послуг-мешканцями будинку, оплата за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання здійснюється через ГІОЦ КМДА, що розщепляються між виробниками послуг. Невірно встановлено фактичні обставини справи, саме: не враховано кошти які отримані позивачем в якості компенсації суму пільг наданих певним категоріям громадян на підставі Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про міліцію», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Не враховано, що Управління праці та соціального захисту населення Печерської в м. Києві районної державної адміністрації в грудні 2012 року здійснило перерахування на користь ПАТ «Київенерго» суми коштів по пільгам наданим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 1 919,36грн., ці кошті повинні бути враховані.

Крім того, зазначає, що при частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, мав покласти судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 960,00 грн. судового збору - на позивача та 23 114,31 грн. судового збору на відповідача, тоді як суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 49 ГПК України та поклав судовий збір сплачений за подання позовної заяви в розмірі 24 074,31 грн. на відповідача у повному обсязі

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 2.3.5 договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ від мешканців за спожиту енергію, прийняти всіх заходів для стягнення коштів з боржників.

Відповідачем не надано доказів здійснення заходів щодо стягнення заборгованості з мешканців, що мають заборгованість за отримані комунальні послуги, як стороною, що укладає договори безпосередньо з споживачами послуг.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи відсутність у позивача договірних взаємовідносин з безпосередніми споживачами послуг - фізичними особами, зобов'язання здійснити оплату послуг покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Оскільки умови договору не містять положень стосовно можливості застосування до правовірності законодавчі акти щодо пільг, посилання на них відповідача є безпідставними.

Таким чином враховувати сплачені 1 919,36грн. Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської в м. Києві РДА безпідставно.

Відповідач просить апеляційну інстанцію, при прийнятті постанови, врахувати сплачені за оскаржуваним рішенням господарського суду суму боргу в розмірі 814 000грн.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що добровільне виконання рішення суду не є підставою для скасування в повному обсязі чи частково, або змінення рішення суду. Між тим, дане питання вирішується на стадії виконавчого провадження.

Щодо розміру судового збору, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог в цієї частині, оскільки припинення провадження в частині 85 000грн. з підстав відсутності предмету спору та 48 000грн. з підстав недоведеності з боку позивача порушенням його прав суд зазначив сплату відповідачем 133 000грн. на стадії вже порушеного судом провадження. Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 25 035,68грн., а тому покладення господарським судом на відповідача судовий збір в сумі 24 074,31грн. є підставним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Рада 7» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/328/13 від 28.02.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тищенко А.І.