Постанова № 32457171, 12.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 922/1435/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1; ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн", м. Харків (вх. № 1967 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.13 р. у справі № 922/1435/13

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн", м. Харків

про стягнення 57 350,00 грн

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 110 290, 00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року позивач за первісним позовом - ФОП ОСОБА_1, м.Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Елтон Корпорейшн" заборгованість у розмірі 57350,00 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач за зустрічним позовом - ТОВ "Елтон Корпорейшн", звернувся до господарського суду зі зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 110 290,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року (суддя Лавренюк Т.А.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у сумі 57350,00 грн, та 1720,50 грн. судового збору. В задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає про відсутність доказів на підтвердження факту надання будь-яких послуг ФОП ОСОБА_1 в межах договору, а також доказів вручення рахунку за лютий 2013 року. Як стверджує відповідач, лист від 02.01.13 р. про дострокове розірвання договору не був акцептований позивачем, тому вважає, що право на стягнення коштів за дострокове розірвання договору позивач не має. В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 володіє грошовими коштами перерахованими їй ТОВ «Елтон Корпорейшн» без будь-яких правових підстав з огляду на невиконання ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором.

Позивач за первісним позовом з наведеними в апеляційній скарзі доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому зазначає, що оплата виставлених рахунків свідчить про те, що послуги надавались, а також про те, що підставою отримання оплати є договір № 2 від 01.08.2012 р.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.12р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 2 (далі договір), відповідно до умов якого замовник доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець взяв на себе зобов'язання з виконання робіт з організації бухгалтерського обліку та консультувань з питань оподаткування (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 та 2.2. договору сторони погодили, що оплата робіт за договором встановлюється виконавцем згідно з розміром та видом фактично виконаних робіт, оплата замовником проводиться поетапно за фактично виконані роботи за рахунком, але не менш ніж 19 000,00грн. на місяць та не пізніше 10 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Судом першої інстанції встановлено, що, позивач включно по лютий 2013р. надавав відповідачу послуги за договором, які відповідачем було сплачено частково.

Так, відповідачем було повністю сплачено послуги за договором включно по січень 2013р., згідно виставлених позивачем рахунків, на загальну суму 110 290грн., в тому числі: за липень 2012р. - 20 000грн., згідно рахунку - фактури № 1 від 26.07.12р., рахунку - фактури № 3 від 31.07.12р.; за серпень 2012р. - 20 000грн., згідно рахунку - фактури № 5 від 01.08.12р., рахунку - фактури № 12 від 23.08.12р., рахунку - фактури № 19 від 31.08.12р., рахунку - фактури № 23 від 31.08.12р.; за вересень - 19 300грн., згідно рахунку - фактури № 27 від 28.09.12р.; за жовтень 2012р. - 19 300грн., згідно рахунку - фактури № 30 від 31.10.12р.; за листопад 2012р. - 19 350грн., згідно рахунку - фактури № 35 від 30.11.12р.; за грудень 2012р. - 30 850грн., згідно рахунку - фактури № 42 від 29.12.12р., згідно рахунку - фактури № 1 від 02.01.13р., згідно рахунку - фактури № 10 від 08.01.13р.; за січень 2013р. - 19 350грн., згідно рахунку - фактури № 14 від 29.01.13р.

Рахунок - фактура за лютий 2013р. № 18 від 28.02.13р. на суму 19 350,00 грн. відповідачем сплачено не було.

Враховуючи викладені обставини, а також зважаючи на те, що доказів припинення дії договору у лютому 2013р. в матеріалах справи не міститься, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 19 350,00 грн. в рахунок оплати за надані за договором послуги у лютому 2013р.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 38 000,00 грн. згідно п. 5.3 договору, місцевий господарський суд виходив з того, що з березня 2013 р. відповідач позбавив позивача можливості надавати послуги за договором, обмеживши доступ відповідача до документації, необхідної для виконання послуг за договором, що підтверджується претензією позивача від 30.03.13р., в зв'язку з чим вважав зазначені дії відповідача, як дострокове розірвання договору.

Пунктом 5.3 договору сторони перебачили можливість розірвання в односторонньому порядку договору на підставі письмового повідомлення про таке розірвання не пізніш як за 60 днів рекомендованим листом.

Беручи до уваги, що своїм листом від 02.01.13р. відповідач повідомив про своє небажання продовжувати користування послугами позивача та про припинення дії договору з 31.12.12р., тобто встановивши факт невчасного повідомлення про розірвання договору, а також враховуючи те, що вже після цього відповідач отримував послуги за договором та ним було сплачено позивачу надані послуги за договором за січень 2013р, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38 000,00 грн. за дострокове розірвання договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог, оскільки вказані висновки ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а прийняв їх як достовірний доказ на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що призвело до неправомірних висновків про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Предметом даного господарського спору в частині первісних позовних вимог є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за фактично отримані послуги у лютому 2013 року у розмірі 19350,00 грн. за договором на виконання робіт № 2 від 01.08.2012 р., а також грошових коштів в розмірі двох місячних мінімальних оплат за дострокове розірвання договору згідно п. 5.3 договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П. 2.1 договору визначено, що вартість робіт встановлюється виконавцем згідно з розміром та видом фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата проводиться поетапно за фактично виконані роботи за рахунком, але не менш ніж 19000,00 грн. на місяць та не пізніше 10 календарних днів наступного за розрахунковим місяця.

Таким чином, умовами договору чітко передбачено оплату за фактично виконані роботи та на підставі виставленого рахунку.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, посилаючись на факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт за лютий 2013 року, позивач в даному випадку мав документально підтвердити факт фактичного надання послуг за лютий 2013 року, а також направлення відповідачу рахунку відповідно до вимог укладеного договору та повинен довести такі доводи належним чином в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надання будь-яких послуг ФОП ОСОБА_1 в межах договору відповідачу.

Також, позивач не надав доказів виставлення відповідачеві рахунків у відповідності з умовами договору, а з наданої копії рахунку за лютий 2013 року не вбачається, що відповідач отримував вказаний рахунок, так як доказів направлення позивачем рахунків та отримання їх відповідачем до місцевого господарського суду не надано. Таких доказів не надано позивачем і до суду апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача в розмірі 19350,00 грн. в рахунок оплати послуг за лютий 2013 року є документально необґрунтованою, а позовні вимоги в зазначеній частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо заявлених первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача двох мінімальних розмірів місячних оплат в сумі 38000,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 5.3 договору цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на підставі письмового повідомлення сторони про розірвання договору, яке направлене іншій стороні не пізніше, як за 60 календарних днів рекомендованим листом. У випадку невиконання цієї умови стороною, яка виступає ініціатором дострокового розірвання договору, вона сплачує іншій стороні дві мінімальні оплати, передбачені п. 2.2 цього договору, а саме 38000,00 грн.

Таким чином, умовами договору передбачена можливість його одностороннього розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було направлено ФОП ОСОБА_1 листа за № 2013-02-01/3 від 02.01.2013 р. з повідомленням про припинення дії договору № 2 на виконання робіт від 01.08.2012 р. з 31.12.2012 р. та з проханням повернути усю передану документацію та інші матеріальні та нематеріальні активи, які знаходились у володінні позивача та були отримані у зв'язку із наданням послуг відповідно до договору.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується факт отримання даного листа 06.03.2013 р.

Однак, 20.03.2013 р. ФОП ОСОБА_1 направила відповідачу претензію, в якій вимагала забезпечити доступ до документів, тобто фактично виходила з того, що договір продовжує діяти.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Сторони погодили строк дії договору в один рік з дати його підписання, а саме до 31.07.13р. (п. 6.1. договору).

Оскільки договір фактично не був розірваним, та цей факт ФОП ОСОБА_1 не оспорює, тому у позивача відсутні правові підстави на стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 38000,00 грн. за дострокове розірвання договору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення в частині задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19350,00 грн. та двох місячних мінімальних оплат згідно п. 3.5 договору у розмірі 38000,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ "Елтон Корпорейшн" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 110 290,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, в обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Елтон Корпорейшн" посилається на невиконання з боку ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт № 2 від 01.08.12р., в зв'язку з чим, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 володіє грошовими коштами, перерахованими їй ТОВ "Елтон Корпорейшн" за договором, без будь-яких правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз даної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Однак, в даному випадку між сторонами у справі було укладено договір про оплатне надання послуг, ТОВ "Елтон Корпорейшн" оплачувало виставлені ФОП ОСОБА_1 за договором рахунки, призначенням платежу було зазначено саме "оплата послуг з організації бухгалтерського обліку згідно договору № 2 від 01.08.12р".

Протягом всієї дії договору та оплати виставлених за договором рахунків ТОВ "Елтон Корпорейшн" жодного разу не звернулося до ФОП ОСОБА_1 з претензією щодо неотримання ним послуг, передбачених умовами спірного договору.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факту безпідставного набуття майна ФОП ОСОБА_1, оскільки правовідносини сторін виникли саме на підставі договору.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки кошти, які ТОВ "Елтон Корпорейшн" просить стягнути з ФОП ОСОБА_1, набуто за наявності правової підстави - за договором, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ "Елтон Корпорейшн" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні перваісного позову. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.06.13 у справі № 922/1435/13 в частині задоволення первісного позову скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Надра» м. Київ, МФО 380764, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9. оф. 9-07, п/р 26008000996229 в ПАТ «Універсал Банк м. Київ. МФО 322001, код ЄДРПОУ 38001220) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.