Постанова № 32457168, 12.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 920/364/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Череднік С.І.

першого відповідача - не з"явився,

другого відповідача - Спасьоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргупозивача (вх. № 1668 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 18.04.13 року у справі

за позовом Фермерського господарства "Едельвейс-2007", с. Слобода, Буринського району,

до

1) СФГ "Рябоконь", с. Слобода, Буринського району,

2) Буринська районна державна адміністрація, м. Буринь,

про визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсним договір оренди землі №54 від 05.05.2010р., мотивуючи свої вимоги тим, що його законні права та інтереси були порушені у зв'язку з недотриманням норм чинного законодавства при укладенні спірного договору в частині надання в оренду земельних ділянок загальною площею 6,6504 га., які знаходяться на території Слобідської сільської ради і належали громадянкам Гончаровій М.Ф. та Ричкаль К.Ф.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.04.2013 року (суддя Спиридонова Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник першого відповідача у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу - без змін, просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Представник другого відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача і другого відповідача, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

05.05.2010р. між Буринською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Рябоконь" (орендар) було укладено договір оренди землі (невитребувані паї) №54, зареєстрований у відділі Держкомзему Буринського району від 06.05.2010р. за №36 (а.с.16-17).

Згідно умов зазначеного договору орендодавець надав орендарю в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 113,869 га., яка складається з невитребуваних земельних паїв часток (паїв) громадян, в тому числі земельних ділянок громадянок Гончар М.Ф. площею 3,325 га. та Ричкаль К.Ф. площею 3,325 га. (а.с.18).

У зв'язку зі смертю громадянок Гончарової М.Ф. та Ричкаль К.Ф. їхні земельні ділянки були успадковані громадянками Малес Л.М. та Ричкаль К.Ф. відповідно, про що спадкоємцями в 2011 році було отримано свідоцтва про право на спадщину (а.с.23-24).

30.12.2011р. громадянкою Малес Л.М. було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку успадковану від Гончарової М.Ф. (а.с.19).

14.11.2011р. громадянкою Якубою Н.Д. було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку успадковану від Ричкаль К.Ф. (а.с.20).

25.11.2011р. та 01.03.2012р. між позивачем та громадянками Якубою Н.Д. і Малес Л.М. відповідно було підписано договори оренди землі (а.с.12-15).

Земельні ділянки, які були предметом договорів від 25.11.2011р. та 01.03.2012р., були успадковані від громадянок Гончарової М.Ф. та Ричкаль К.Ф.

Позивач зазначає, що не зміг зареєструвати у відділі Держкомзему договори оренди землі укладені з громадянками Якубою Н.Д. і Малес Л.М., оскільки земельні ділянки, власниками яких на даний час є Якуба Н.Д. та Малес Л.М. до цього часу перебувають в оренді згідно договору оренди землі №54 від 05.05.2010р.

У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що укладення договору оренди землі №54 від 05.05.2010р. порушує його право на оренду земельних ділянок згідно договорів 25.11.2011р. та 01.03.2012р. між позивачем та громадянками Якубою Н.Д. і Малес Л.М.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вищенаведеними нормами чинного законодавства закріплено право осіб, перелічених у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, на особисте звернення до господарського суду за захистом свого, зокрема, порушеного права, а звертатись за судовим захистом в інтересах третіх осіб має право лише прокурор.

Крім того, умовою застосування судового захисту є порушення невизнання або оспорювання цивільного права позивача.

Слід зазначити, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Аналогічна правова позиція викладена і в пункті 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позивач не зазначив, які саме його права, а не права вищевказаних спадкоємців паїв було порушено.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спадкоємці паїв - Якуба Н.Д. та Малес Л.М., права яких на думку позивача було порушено укладенням спірного договору, звертались із відповідними позовами до відповідачів.

Спірний договір було укладено 05.05.2010р., а договори між позивачем та громадянками Якубою Н.Д. і Малес Л.М. було підписано 25.11.2011р. та 01.03.2012р. відповідно.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що оспорюваний договір, на момент його укладення, жодним чином не міг порушувати права позивача; та про відсутність правових підстав для задоволення позову Фермерського господарства "Едельвейс -2007".

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року, який складає 1147 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі складає 573,50 грн.

Проте, про поданні апеляційної скарги позивач, згідно платіжного доручення №9 від 30 квітня 2013 року, сплатив судовий збір у розмірі 523,50 грн., тобто суму меншу ніж ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду щодо розгляду позивних вимог немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача в доход Державного бюджету України недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013 року залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "Едельвейс-2007" (41714, Сумська обл., Буринський район, с. Слобода, вул. Шкільна, 25, код ЄДРПОУ 34520275) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 50 грн. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.