Ухвала суду № 32456404, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8718/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс» (далі по тексту - ТОВ «Керамікальянс») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2011 року № 0016781520 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн. за неподання ТОВ «Керамікальянс» декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в установлені для цього строки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 07.06.2011 року № 0016781520.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва прийняти декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікальянс» за березень 2011 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 квітня 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року з додатками №2 та №3.

20 квітня 2011 року листом №9000/10/28011 відповідач повідомив позивача про те, що декларація з податку на додану вартість за березень 2011 року не визнана як податковий звіт, а саме: «Додаток №3 до декларації не скріплений печаткою платника податку» та запропоновано позивачу подати нову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року.

12 травня 2011 року службовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Керамікальянс», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №2337-15/33534528.

В ході перевірки було встановлено неподання (несвоєчасне подання) позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 07.06.2011р. №0016781520 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання ТОВ «Керамікальянс» декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в установлені для цього строки.

Задовольняючи даний позов суду першої інстанції виходив з того, що відповідачем в ході розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів наявності податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, що подавалася платником податку до податкового органу.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно ч.2 п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України у разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податковим кодексом України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податковим кодексом України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Разом з тим, згідно абзацу 1 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827), передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 12.05.2011 року № 2337-15/33534528, ТОВ «Керамікальянс» подало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року № 96485 від 15.04.2011 року, яка була заповнена всупереч вимогам діючого законодавства.

Так, в своєму листі від 20.04.2011 року № 9000 10 28-011 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва повідомило позивача про те, що Додаток № 3 декларації з ПДВ за березень 2011 року не був скріплений печаткою підприємства, у зв'язку з чим позивачу було запропоновано подати нову податкову декларацію за березень 2011 року, оформлену належним чином.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції неодноразово вирішувалося питання про витребування додаткових доказів для всебічного та повного розгляду даної справи

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обговорювалося клопотання про надання додаткових доказів на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0016781520. Як вбачається з відомостей журналів судових засідань від 11 липня 2011 року (а.с. 67-68) та від 17 серпня 2011 року (а.с. 70), представника відповідача було зобов'язано надати заперечення з копією податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Керамікальянс» за березень 2011 року.

Однак в матеріалах справи не містять доказів того, що відповідачем у визначений судом строк були надані додаткові докази (заперечення з копією податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Керамікальянс» за березень 2011 року), у зв'язку з чим суд першої інстанції був позбавлений можливості в повній мірі з'ясувати всі обставини даної справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на відсутність додаткових доказів, що витребовувалися судом першої інстанції під час розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку пр. наявність підстав для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 07.06.2011 року № 0016781520.

Отже, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.