КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2482/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
У Х В А Л А
Іменем України
11 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голови комісії з проведення реорганізації Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Пащенко Ю.Г. на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове підприємство «Недра» до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року позивач - Відкрите акціонерне товариство «Березанське агропромислове підприємство «Недра» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми Р від 16.05.2011 року № 0000112332 про збільшення ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 223,33 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 055,83 грн. та № 0000102332 про збільшення ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5 279,17 та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 319,79 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове підприємство «Недра» задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду Голова комісії з проведення реорганізації Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Пащенко Ю.Г. звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство Березанське агропромислове підприємство «Недра» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області 28.05.1996 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №591870.
На підставі направлення від 21.04.2011 року №157, виданого Баришівською ОДПІ Київської області, головним державним податковим ревізором інспектором Відділу податкового контролю юридичних осіб Шевченком Сергієм Івановичем у відповідності до вимог п.п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове підприємство «Недра» (далі по тексту - ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра»), з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «Трім К» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:
- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ»), в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 4 223, 33 грн. (в тому числі за квітень 2008 року в сумі 4 223 грн. 33 коп.);
- п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в результаті чого було завищено валові витрати на загальну суму 21 116, 67 грн. (в тому числі по періодах: 2 квартал 2008 року 21 116, 67 грн., у зв'язку з перенесенням збитків 2008 року вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2008 року на суму 5 279 грн. 17 коп.).
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 10.05.2011 року №414/23/00904782, на підставі якого Баришівською ОДПІ Київської області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 16 травня 2011 року №0000112332, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 223, 33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 055, 83 грн.
- від 16 травня 2011 року №0000102332, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 279, 17 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 319, 79 грн.
Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та вказує на відсутність підстав для зменшення податкового кредиту ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра».
Крім цього позивач вважає, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані інші нормативно-правові акти не ставлять в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету та (або) подачі ним податкової декларації з ПДВ до органів ДПС.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Таким чином, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.
При цьому, стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2008 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Трім К», загальний обсяг операцій по яких склав 25 340,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 223,33 грн.).
За умовами договірних зобов'язань, ТОВ «Трім К» (Постачальник) зобов'язувався поставити товар (арматуру), а ТОВ «Березанське агропромислове підприємство «Недра» - прийняти та оплатити даний товар.
Факт отримання позивачем товару підтверджується накладною № 30/04 від 30.04.2008 року, податковою накладною №30/04/3 від 30.04.2008 року та наявними в справі платіжними дорученнями і рахунками-фактурами, згідно яких останнім було придбано товар на загальну суму 25 340,00 грн.
На виконання фінансово-господарських зобов'язань позивач здійснив оплату за отриманий ним товар (арматуру), який в подальшому був перепроданий ним покупцям-фізичним особам.
Зазначені документи повністю підтверджують зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю, оскільки дані витрати пов'язані із підготовкою, організацією та продажем продукції згідно приписів п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У податковому обліку вартість придбаного позивачем товару (арматури) було віднесено до складу валових витрат, вартість реалізованого товару (арматури) іншим контрагентам було включено до складу валового доходу підприємства.
Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається, зокрема, на відсутність товаро-транспортних накладних та інших документів, які підтверджують факт транспортування товаро-матеріальних цінностей від контрагента позивача -TOB «Трім К», в якого відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
Крім цього відповідач зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не було надано журналу обліку довіреностей та звіту матеріально-відповідальних осіб, що в свою чергу позбавляє можливості встановити факт безпосереднього отримання ним товару.
Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами та доповненнями), первинні документи письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (в т. ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Трім К», що відповідно підтверджує реальність здійснення ним господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.
У відповідності із приписами п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у позивача наявні платіжні доручення та банківські виписки по розрахунках з ТОВ «Трім К» за поставлений ним товар, на підставі яких ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра» було сформовано валові витрати за період, що перевірявся.
За таких обстави, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.
Що стосується доводів відповідача про порушення ВАТ «Березанське агропромислове підприємство «Недра» вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зважає на наступне.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при здійсненні господарської діяльності не було порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а тому доводи відповідача в цій частині знаходить необгрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2013 року по справі № К-24091/10.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Трім К» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ТОВ «Трім К». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу вказаного підприємства.
Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Голови комісії з проведення реорганізації Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Пащенко Ю.Г. залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.
Судове рішення № 32456356, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 11.06.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-2482/11/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: