Постанова № 32454413, 16.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5023/5746/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", м. Харків на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 рокуу справі№5023/5746/12 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", м. Харків простягнення 51169,75 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 51 169,75 грн. заборгованості за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2013 року у справі №5023/5746/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013р., позов ТОВ "ПК Індустрія" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 51169,75 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ТОВ"Виробниче об'єднання "Ейвім" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 27.02.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що сторони по даній справі дійшли усної домовленості про поставку товару, тобто між сторонами було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом складання видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято через своїх повноважних представників товар - підшипники та кульки на загальну суму 74223,99 грн., що підтверджується видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р., №464 від 03.10.12р., податковими накладними та довіреностями на отримання цінностей. Факт отримання вказаного товару не заперечувалося відповідачем.

Отже, суди правомірно вказали на те, що між сторонами виникли господарсько-майнові зобов'язання з поставки товарів за наведеними видатковими накладними.

Поставлений позивачем за вищезазначеними видатковими накладними товар було оплачено відповідачем частково, а саме у сумі 23054,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №222_7Р/ від 25.07.2012р., №157_73007 від 03.07.2012р., від 13.09.2012р., №455_А3015 від 03.10.2012р., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 51169,75 грн .

У зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, останній направив відповідачеві претензію №09/11 від 09.11.2012р., в якій вимагав протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 51169,75 грн. Факт направлення даної претензії та її отримання відповідачем підтверджується поштовим чеком, описом поштового вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензію було отримано представником відповідача 26.11.2012 р., однак, відповідач залишив вказану претензію позивача без відповіді та без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином існування у відповідача боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

П. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи та сторонами підтверджується факт виникнення між ними господарсько-майнових зобов'язань з поставки товарів на підставі усного договору поставки, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк передачі товару за спірним усним договором не встановлено, відповідач зобов'язаний був передати товар, відповідно до положень ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України в семиденний строк від дня отримання вимоги позивача.

Однак відповідач вказаного обов'язку не виконав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за поставлений ним товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 51 169,75 грн. грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх судових інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на невідповідність якості поставленого позивачем товару вимогам Держстандартів, технічним умовам та вимогам, що пред'являються до продукції даного типу, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження своїх стверджень.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, спірний товар було прийнято ним без заперечень щодо його якості, кількості, комплектності тощо. Зокрема, відповідачем не було зроблено зауважень щодо відсутності документів щодо якості товару (сертифікатів/паспортів заводу виробника), як не було ним і заявлено вимог про надання йому цих документів позивачем, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до позивача з претензіями щодо якості товару і після здійснення ним поставки або з вимогами щодо заміни товару на товар належної якості.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 5023/5746/12 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова