Постанова № 32454407, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 904/748/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника відповідача Г. Стригунової (дов. від 05.02.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року у справі № 904/748/13-г за позовом приватного підприємства "Сармат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" про визнання недійсним правочину та стягнення грошової суми,

УСТАНОВИВ: У січні 2013 року приватне підприємство "Сармат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" про визнання недійсною заяви відповідача від 5 листопада 2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 18 травня 2009 року № 18-05 на суму 96 707 грн 17 коп. та стягнення 96 707 грн 17 коп.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року (суддя В. Татарчук) позов задоволено в частині визнання недійсною заяви відповідача від 5 листопада 2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 18 травня 2009 року № 18-05 на суму 96 707 грн 17 коп.; у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 96 707 грн 17 коп. скасовано і позов у цій частині задоволено; у решті вимог рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзбут" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статті 216 Цивільного кодексу України, статей 42 і 47 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Приватне підприємство "Сармат" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що на умовах договору від 18 травня 2009 року № 18-05 позивач поставив відповідачеві 7 105, 61 тонн шлаку доменного гранульованого на загальну суму 96 707 грн 17 коп.

Зобов'язання у частині сплати цієї грошової суми було припинено за заявою відповідача від 5 листопада 2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі укладеного між сторонами ліцензійного договору від 15 травня 2009 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 січня 2011 року у справі № 2/264-10(9/341-09) господарського суду Дніпропетровської області, яка набрала законної сили, ліцензійний договір від 15 травня 2009 року визнано недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить й стаття 601 Цивільного кодексу України.

Заява сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином.

За приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Задовольняючи позов у частині визнання недійсним правочину, господарські суди, ураховуючи преюдиціальне значення для даної справи постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 січня 2011 року у справі № 2/264-10(9/341-09) господарського суду Дніпропетровської області, дійшли правомірного висновку про безпідставність припинення зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" за договором поставки від 18 травня 2009 року з огляду на відсутність у особи права вимоги до приватного підприємства "Сармат", а отже про недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 96 707 грн 17 коп., місцевий господарський суд виходив з того, що правовим наслідком недійсності одностороннього правочину не може бути повернення стороні грошових коштів.

Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився з огляду на помилкове визначення місцевим господарським судом підстави позову в частині стягнення грошових коштів, оскільки позивач просив суд стягнути суму боргу з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року у справі № 904/748/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій