Постанова № 32454354, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 904/581/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Данилова М.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі господарського суду№ 904/581/13-г Дніпропетровської області за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" довідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 34 062,60грн. пр. Агєєва О.М. - дов. №30 від 02.01.13р. пр. Коваленко Ю.Ф. - дов. №52-16/118 від 29.12.13р.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу в залізничній накладній №45326543 в сумі 16125 грн. та додаткових платежів у розмірі 17937,60 грн., а всього у сумі 34062,60грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 (суддя Кармазіна Л.П.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за неправильно зазначену масу в залізничній накладній №45326543 та додаткові платежі у загальній сумі 34062,60грн., посилаючись на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 (судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) за апеляційною скаргою ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що державне підприємство "Одеська залізниця" як залізниця призначення є неналежним позивачем.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 залишити в силі.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в липні 2012 року по залізничній накладній №45326543 зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відправив вагон №61238002 з вантажем "концентрат залізорудний" на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці на адресу одержувача ТОВ "ТІС".

При проведенні на проміжній станції Тимково Одеської залізниці контрольної перевірки маси вантажу у вагоні №61238002 виявлено різницю маси проти зазначеній у накладній в сторону збільшення на 4 100 кг, про що згідно з вимогами ст.129 Статуту залізниць України на станції Тимково Одеської залізниці складено акт загальної форми та комерційний акт АА№057504/91 від 07.07.2012р.

Відповідно до зазначеного комерційного акту на підставі акту загальної форми №1047 від 07.07.2012 станцією Тимкове Одеської залізниці проведено комісійне переваження вагону №61238000 на справних статичних 150т залізничних вагах, де вага вантажу виявилась: брутто 95 900 кг, тара з документа 23 800 кг, нетто 72 100 кг, за документом значиться: нетто 68 000 кг, тара 23 800кг, що більше перевізного документа на 4 100 кг, перенавантаження понад вантажопідйомності вагона на 2 100 кг. Навантаження в вагоні навалом в чотири пагорба, вагон глуходверний, вивантажувальні люка зачинені щільно, вага більше перевізного документа на 4 100 кг концентрату залізорудного.

На цих підставах суди дійшли висновку, що при заповненні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній.

На підставі актів загальної форми №252 від 23.07.2012р., №253 від 23.07.2012р., №251 від 23.07.2012р., №254 від 23.07.2012р. Одеською залізницею нараховано плату за користування вагонами в сумі 8 421,84грн.; збір за зберігання вантажу у вагоні в сумі 6873,24грн.; збір за зважування вагону в сумі 112, 20грн.; збір за маневрову роботу 30хв. в сумі 436,44грн.; збір за подавання та забирання вагону на підкранову колію для виправлення несправності в сумі 825,48грн.; збір за перевезення надлишку вантажу 4 100 кг зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на станцію Долинська Одеської залізниці в сумі 1268,40грн. , а всього додаткові нарахування в загальній сумі 17937,60 грн.

Також Одеською залізницею за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу на підставі ст.122 Статуту залізниць нарахований штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати в сумі 16 125,00грн. Всього: 34062,60грн.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили із приписів ст.6 Статуту залізниць України, згідно з якими накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України та Правил і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення відповідності найменування, маси та кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Таким чином, судами визнано, що комерційний акт станції Тимково Одеської залізниці № АА№057504/91 від 07.07.2012 є належним доказом невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу в залізничній накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат залізниці та штрафу за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній та їх задоволення у повному обсязі.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що відповідно до накладної №45326543 вантаж - концентрат залізорудний відправлено зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на станцію Чорноморська Одеської залізниці. Одержувачем вантажу є ТОВ "ТІС" і спірний вантаж відвантажено для експорту у КНР. Зазначене підтверджується відмітками у розділах 18, 20 накладної; товар знаходиться під митним контролем - електронна ПМД №110050002/2012/100241 від 27.06.2012р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив із п.1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з яким платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника згідно зі статтями 118, 120, 122 Статуту залізниць України.

Оскільки спірний вантаж є експортним, то відповідно до зазначеного пункту Правил розрахунків за перевезення вантажів стягнення платежів, зборів та штрафів, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з експортними вантажами під час перевезення, з відправника згідно зі ст.ст.118, 120, 122 Статуту здійснюється станцією відправлення, якою є станція Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

За зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державне підприємство "Одеська залізниця" як залізниця призначення є неналежним позивачем по справі, а тому скасував рішення суду першої інстанції по даній справі та відмовив у задоволенні позову.

Однак, з такими судовими рішеннями не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України.

Як вірно визначили суди, згідно ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення конкретного вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відтак, кожна наступна залізниця - учасниця перевезення, яка приймає від залізниці відправлення вантаж разом із накладною для перевезення до станції призначення, вступає тим самим у правовідношення по перевезенню конкретного вантажу та приймає на себе права та обов'язки, що виникають з перевезення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що штраф, який є предметом спору, виник не через затримку вагону, а через те, що вантажовідправник неправильно зазначив у накладній масу вантажу, фактично при навантаженні вантажу було допущено перевантаження вагона понад його вантажопідйомність, а при заповненні накладної - зазначено масу вантажу, яка не відповідає фактичній масі, тобто невірно вказано масу вантажу.

Така правова позиція також викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2007 у справі № 8/493.

Статут залізниць України не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи проміжній) належить право вимагати стягнення штрафу за невірно визначену масу вантажу у залізничній накладній, відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що стягнення штрафу, передбаченого ст.122 Статуту залізниць України, належить лише залізниці відправлення (Придніпровській залізниці) є помилковим, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в сумі 16125 грн. є вірним, оскільки клопотання про зменшення розміру штрафу відповідачем не заявлялось.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення додаткових платежів у сумі 17937,60 грн., оскільки пункт 3 Правил користування вагонами і контейнерами встановлює, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46.

Згідно п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Ці приписи чинного законодавства залишились поза увагою суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальна картка на підтвердження нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу у вагоні, збору за зважування вагону, збору за маневрову роботу, збору за подавання та забирання вагону на підкранову колію для виправлення несправності, збору за перевезення надлишку вантажу всього в загальній сумі 17937,60 грн.

Відтак, судове рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових нарахувань в сумі 17937,60 грн. прийнято з порушенням приписів Правил користування вагонами, п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів і тому підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, однак їм надано помилкову правову оцінку, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що дає підстави частково скасувати судові рішення та прийняти нове.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, на підставі ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі №904/581/13-г господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 у справі №904/581/13-г скасувати в частині стягнення додаткових платежів у сумі 17937,60 грн. та прийняти в скасованій частині нове рішення.

В стягненні 17937,60 грн. додаткових платежів відмовити.

В решті в частині стягнення 16125грн. штрафу Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2013 у справі №904/581/13-г залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. судового збору з позовної заяви та 420 (чотириста двадцять) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий В. Корсак

Судді Т. Данилова

М. Данилова