Ухвала суду № 32454358, 12.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2013 року Справа № 5006/28/25пд/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В., (доповідач) Козир Т.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року (складене 01.04.2013 року) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року

у справі № 5006/28/25пд/2012 господарського суду Донецької області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал"

2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Донецької філії ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном

2. Орендне підприємство "Костянтинівський завод скловиробників ім. 13-ти розстріляних робітників"

про визнання недійним договору застави рухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Подана Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області касаційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 5006/28/25пд/2012 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 12.06.2013 року № 539, в якій у графі "Призначення платежу" зазначено: "101; КПКВК6611010 КЕКВ 2800-802,90 Суд. зб. за апеляційною скаргою РВФДМУ по Донецькій обл. до ТОВ "Кристал" Вищий господарський суд України, символ звітності 254, код ЄДРПОУ 38004897".

Таким чином, надане скаржником платіжне доручення від 12.06.2013 року № 539 не є належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 5006/28/25пд/2012.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, частинами першою і другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі указати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Всупереч вимог, викладених у п. 4 частини першої ст. 111 ГПК України, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Пунктом 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 5006/28/25пд/2012 повернути скаржнику, справу № 5006/28/25пд/2012 повернути до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Т.П. Козир