Ухвала суду № 32452887, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2013 р. м. Київ К/800/19871/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Приходько І.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Клєц С.С.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року

у справі № 1570/3232/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агроком») звернулось з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного від 30.08.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного від 30.08.2012 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу МДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агроком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1-1/23-00/22470373 від 05.01.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, ч. ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 475838 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 766952 грн., ч. ч. І, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року занижено суму ПДВ на 269618 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000032300, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 766952 грн., №0000042300 - яким ТОВ «Агроком» збільшено податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 475838 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., №0000052300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 271938 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 914, 75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки МДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідного статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях -у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2011 року між ТОВ «Агропортторг» (продавець) та ТОВ «Агроком» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №110103, відповідно до умов якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність молоко пастеризоване, а покупець зобов'язується прийняти товар та вчасно оплатити його відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3 договору товар по санітарним, ветеринарним та біологічним якостям повинен відповідати показникам якості та безпеки, встановленими нормами ДСТУ 3662-97 та рекомендаціям ГРУ 46.14.01-99. Підтвердженням якості товару є результати аналізу. Якість, кількість, умови зберігання та транспортування, час відвантаження товару визначається безпосередньо у ТОВ «Агропортторг». Всі показники якості товару згідно вимогам ДСТУ 3662-97 перевіряються ТОВ «Агроком» з використанням лабораторних досліджень.

Згідно п. 5, п. 6 договору ТОВ «Агроком» оплачує відвантажений ТОВ «Агропортторг» товар по ціні, узгодженої сторонами та відображеної у накладній (товарно-транспортній накладній, податковій накладній). Розрахунки за товар можуть проводитись у безготівковій, готівковій формі, векселями та по взаєморозрахунку за готову продукцію. За домовленістю сторін покупцю може бути надано відстрочку по оплаті продукції на протязі 40 днів з моменту поставки.

Пунктами 7, 8 договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється на склад ТОВ «Агроком». Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє у строк до 31.12.2011 року.

01.03.2011 року між ТОВ «Агропортторг» (постачальник) та ТОВ «Агроком» (покупець) було укладено договір поставки №01/03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надати у власність товар - сухе молоко з масовою часткою жиру 25% та масло селянське з масовою часткою жиру 72,5 %, а покупець - прийняти його та сплатити в строк визначений у договорі .Відвантаження товару здійснюється на складі покупця.

Відповідно до п. 2, п. 4 договору якість продукції, що підлягає постачанню, має відповідати державним стандартам і технічним умовам. ТОВ «Агропортторг» відвантажує продукцію на адресу ТОВ «Агроком» за цінами, передбаченими рахунками та договором.

Згідно п. 12 договору термін його дії встановлюється з моменту укладення і до повного виконання.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «Агропортторг» оформлено накладні та податкові накладні на загальну суму 3 204 364,80 грн., в т.ч. ПДВ 534 060,80 грн.

Розрахунки між ТОВ «Агропортторг» та ТОВ «Агропортторг» проводились у безготівковій формі на загальну суму 3 204 364, 80 грн.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій по поставці товарів ТОВ «Аропортторг» було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, транспортування товару в період січень-лютий 2011 року здійснювало ТОВ «Автофрахт-Південь» наданими в оренду автомобілями, в березні 2011 року -ТОВ «Агроком», що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Правомірність експлуатації ТОВ «Автофрахт-Південь» автомобілів, яким здійснювалось транспортування, підтверджується укладеним між ТОВ «Агроком» та ТОВ «Автофрахт-Південь» договором оренди транспортних засобів №14 від 30.12.2010 року, актом приймання-передачі транспортних засобів від 01.01.2011 року, актом виконаних робіт, податковою накладною виписаною ТОВ «Агроком» щодо оренди транспортного засобу.

На підтвердження наявності умов для здійснення господарської діяльності, позивачем було надано до суду першої інстанції Балансову довідку з переліком наявних у підприємства контейнерів та павільйонів для реалізації своєї продукції, Балансову довідку з переліком автомобілів для можливості постачання товару, Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яким підприємство користується в господарській діяльності, а саме - авторемонтна майстерня, мийка автомобілів, компресорна, механічна майстерня, очисні споруди, склад, холодильник, головний виробничий корпус, котельна. Крім того, позивачем було надано до суду Свідоцтво №РО-076/2009 від 05.05.2009 року, яким засвідчено, що виробнича лабораторія ТОВ «Агроком» відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, Атестат виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, Свідоцтво про знак товарів та послуг, а також - договори, укладені між ТОВ «Агроком» та іншими юридичними особами, на підтвердження того, що виробнича продукція поставляється на замовлення та на продаж.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки МДПІ щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги акт перевірки ТОВ «Аропортторг» від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291, оскільки рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі № 2а/1570/10427/2011 скасовано наказ податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «Аропортторг», за результатами якої було складено акт №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року та визнано протиправними дії податкового органу щодо її проведення.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року підлягає скасуванню, а постанова Одеського окружного адміністративного від 30.08.2012 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного від 30.08.2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.В. Приходько