Ухвала суду № 32451970, 22.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р.справа № 1170/2а-1055/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі №1170/2а-1055/12 за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до про Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001592310 від 14 грудня 2011 року. (а.с.3-7)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-1055/12. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем та ПП «Белвас», та на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з ПП «Белвас» мали реальний характер.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі №1170/2а-1055/12 адміністративний позов задоволено. (суддя - Сагун А.В.) (а.с.233-236)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі №1170/2а-1055/12. (а.с.237-239)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що підприємствами-покупцями TOB «Євросвіт» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних TOB «Євросвіт». В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «Євросвіт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з торгівлі паливом; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень; порушення ч. 1 ст. 203, ч. ст.207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Євросвіт» з постачальниками та покупцями.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі №1170/2а-1055/12.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 18 листопада 2011 року по 21 листопада 2011 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Белвас» за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року, результати якої оформлено Актом №163/23-1/32039992 від 23 листопада 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення п.198.3, 198.6, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено дозволений податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 780 грн., за липень 2011 року у розмірі 10400 грн., за серпень 2011 року у розмірі 6001 грн., а всього за вказаний період у розмірі 17181 грн.

14 грудня 2011 року на підставі акту перевірки №163/23-1/32039992 від 23 листопада 2011 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001592310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21281 грн., в тому числі основний платіж - 17181 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4101 грн.

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, та податкових накладних виписаних ПП «Белвас» з порушенням вимог п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого за червень 2011 року завищено дозволений податковий кредит на суму 780 грн., за липень 2011 року у розмірі 10400 грн., за серпень 2011 року у розмірі 6001 грн., а всього за вказаний період у розмірі 17181 грн.

Судом встановлено, що між ПП «Белвас» та позивачем укладено договір поставки №06/09/11/20 від 14.04.2011 року, предмет договору - відсів. Для перевезення зазначеного товару було укладено договір № 34-КР щодо надання послуг.

Фактичне виконання перевезень, оплата товару (відсів, щебінь) та послуг підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 780 грн. до податкових кредитів за червень 2011 року, у розмірі 10400 грн. до податкових кредитів за липень 2011 року, у розмірі 6001 грн. до податкових кредитів за серпень 2011 року, а всього за вказаний період у розмірі 17181 грн. знайшли своє підтвердження.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія судді бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та ПП «Белвас» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності висновків відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та ПП «Белвас» правочину, протиправності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001592310 від 14 грудня 2011 року.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 червня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі №1170/2а-1055/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 10 липня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна