Постанова № 32451939, 12.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. справа № №1121/4798/12 2-а/1121/344/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: про 1. Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області; 2. Начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області визнання дій та рішень відповідачів протиправними,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області (далі по тексу - відповідач - 1), Начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив визнати недійсним повідомлення начальника Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області, викладене в листі від 13.08.2012 року вих. № 61/м-119/25; визнати бездіяльність у вирішенні питань про припинення видачі довідки на пільгову оплату послуг, невиконання рішення суду від 29.05.2012 року у частині складання нової довідки - розрахунку вислуги років та поданні її до Управління Пенсійного Фонду України та невиконанні розрахунку виплати пенсії від грошового забезпечення у розмірі 5%.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12. (а.с. 1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення від 13.08.2012 року, яке було прийняте відповідачами не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, чинному пенсійному законодавству України, Закону України «Про Службу безпеки України».

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 у позові відмовлено. (суддя - Гармаш Т.І.) (а.с.57-60)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачі підтвердили належними доказами, що вони об'єктивно, всебічно та вчасно розглянули звернення позивача ОСОБА_1 та надали йому відповідь в установлені законом строки.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 та ухвалити нове рішення відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом не застосовано норми Закону України №2939-УІ від 13.01.2011 року.

25 лютого 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№17847/13 надійшли заперечення відповідачів на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 - без змін.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідачів, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі позивача.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24 липня 2012 року звернувся із заявою на ім'я начальника Служби безпеки України, у якій просив надати йому письмову відповідь на питання, а саме на якій підставі його з 2008 року позбавили пільги по сплаті 50% відсотків за комунальні послуги, до якого відомства він, як пенсіонер належить, проведення належного перерахунку вислуги років та нарахування 5 % грошового забезпечення до пенсії.

З відповіді Управління Служби безпеки України від 13.08.2012 року вбачається, що, заява позивача надійшла на адресу Управління 06.08.2012 року.

Із змісту відповіді вбачається, що відповідаючи на запитання ОСОБА_1, Управління СБУ повідомляє, що у зв'язку із організацією Державної прикордонної служби України роботи з питань пенсійного забезпечення та передачею з 01.01.2007 року СБ України пенсійних справ до органів Пенсійного фонду України, розмежовано функції Служби безпеки України та Державної прикордонної служби щодо пенсійного забезпечення осіб. Він, ОСОБА_1, є пенсіонером Державної прикордонної служби, про що свідчить його займана посада під час проходження військової служби, а саме начальника 2 учбової застави Міжзагінної школи сержантського складу 46 прикордонного Червонопрапорного загону Червонопрапорного Середньоазіатського прикордонного округу КДБ при РМ СРСР та пенсійне посвідчення, на титульній сторінці якого міститься напис «Держкомкордон України», серія ПВ-5 та пам'ятка пенсіонера прикордонних військ України.

Також повідомлено, що у листопаді 2006 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років та 24.11.2006 року видане пенсійне посвідчення. Пенсійне забезпечення колишнього військовослужбовця Прикордонних військ КДБ при РМ СРСР до 01.01.2007 року здійнювалось органами Служби безпеки України, тому і пенсійне посвідчення позивачу було видане УСБ України в Кіровоградській області.

Решту питань, які ставив позивач у листі від 24 липня 2012 року, відповідач не розглядав з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» як такі, що неодноразово розглядалися.

Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 15 зазначеного закону встановлює обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), щодо об'єктивного і вчасного розгляду їх, перевірки викладених в них фактів, прийняття рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечення їх виконання, а також повідомлення громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Статтею 20 вказаного закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З огляду на зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачами підтверджено належними доказами, що звернення позивача розглянуто об'єктивно та всебічно, відповідь надана в установлені законом строки.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позивачем вимог.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено предметну підсудність адміністративних справ.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

- усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

- адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.

Частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з положень зазначеної правової норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що спір, який виник між позивачем та відповідачами у даній справі, підлягав вирішенню в окружному адміністративному суді, а не місцевому загальному суді, як адміністративному.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності, суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Станом на час розгляду справи, Кодексом адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи за наслідками розгляду апеляційної скарги на новий розгляд.

Разом з тим, п.4 ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 підлягає скасуванню з огляду на порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності з ухваленням нової постанови по суті заявлених позовних вимог про відмову у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2012 року у справі №1121/4798/12; 2-а/1121/344/12 - скасувати.

В позові - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 17 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна