Ухвала суду № 32451924, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"16" квітня 2013 р.справа № 2а/0470/13088/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Юхименка О.В.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 р. у справі № 2а/0470/13088/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби)

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000038814, яким публічному акціонерному товариству «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1820,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450,50 грн., яке було винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки за № 823/08-02/4-00190928 від 11 листопада 2011 року.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд мотивував своє рішення тим, що з огляду на положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для ідей формування податкового кредиту у кінцевого покупця - позивача у справі, а єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивач під час перевірки не надав податковому органу сертифікати чи паспорти якості виробника та отриманий за договором товар, що викликає сумнів в реальному виконанні цього договору. Крім того, по відношенню до постачальника ТОВ «Будмонополія», за рахунок якого сформовано податковий кредит контрагентом позивача ПП «Дніпротехноплюс» порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство) і посадові особи та засновники підприємства знаходяться в розшуку. Також, не підтверджується реальність господарської операції між ТОВ «Будмонополія» та ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Ельфа Дисплей», на підставі чого відповідачем зроблено висновок про нікчемність договору між ПАТ «ОГЗК» та ТОВ «Будмонополія» згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 07.05.2010р. між публічним акціонерним товариством «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (покупцем) та приватним підприємством «Дніпротехноплюс» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу за № Т577/05, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець придбає товар виробничого технічного призначення. В договорі також визначено умови поставки товару та оплати, відповідальність сторін та інші умови.

На виконання зазначеного договору позивач 17.08.2010 року перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Дніпротехноплюс» грошові кошти у загальній сумі 10812, гривень.

ПП «Дніпротехноплюс» в свою чергу здійснило поставку продукції - рукавів для зварки та напорних рукавів, що підтверджується прибутковий ордерами.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському обліку підприємства та підтверджена первинними документами.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платникам податків у м. Дніпропетровську та на підставі п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ОГЗК» щодо підтвердженні відомостей, отриманих від особи, яка мала фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Дніпротехноплюс» за серпень 2010 року. Перевірка проводилась з 15.04.2011 року по 29.04.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.05.2011р. за № 823/08-02/4-00190928, в якому зафіксоване порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7 - Закону України за №168/97-ВР в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по податковій декларації за серпень 2010 року на суму 1802,0 гривень.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011р. за № 0000038814.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів вважає, що позивачем дотримано вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

З аналізу норм пп.7.7.1 -7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

В суді першої інстанції були досліджені надані позивачем товарно-транспортна накладна (а.с. 171) сертифікати якості та паспорт на продукцію (а.с. 172-174). Відповідач не спростував дійсності цих документів та не довів безтоварність господарської операції.

Крім того, вбачається, що позапланова виїзна перевірка була проведена на підставі постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області майора податкової міліції Турчака А.Б. від 05.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 р. у справі № 2а/0470/13088/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.В. Юхименко