Ухвала суду № 32451919, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"28" травня 2013 р.справа № 2а/0470/12643/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0470/12643/12

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Рапід"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми Р № 0000642210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 543 812,44 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 009,34 грн.;

- форми Р № 0000652210 від 12.10.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 498,30 грн. та штрафної санкції у розмірі 17 735,96 грн.;

- форми «П» № 0000662210 від 12.10.2012 року на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 260,00 грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив з того, що податковим органом не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «ТД «Рапід» та його контрагентами, про що свідчать письмові докази, які підтверджують факт реальності фінансово-господарської діяльності позивача; заборгованість позивача по оплаті за договорами, по яких не закінчився строк позовної давності щодо їх оплати, не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою; порядок формування валових витрат І кварталу 2011 р. визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно норм якого до витрат І кварталу 2011 р. включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, таким чином, збитки 2010 року вважаються витратами І кварталу 2011 р., і відповідно надалі є складовою від'ємного значення об'єкта оподаткування саме І кварталу 2011 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржує її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу; представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті на підставі Акту, складеного відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки позивача від 24.09.2012 року № 1386/221/34310609.

Щодо нікчемності правочинів.

Висновки про порушення, відображені в акті, ґрунтувались на тому, що позивач при здійсненні правочинів з покупцями ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» по ланцюгу постачання від ТОВ «АПК «Співдружність» згідно первинних документів з урахуванням висновку акту ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська від 13.09.20.12 року № 944/227/37148610 є нікчемними в силу припису закону. Згідно висновків, викладених в акті фінансово-господарські операції поставки ТМЦ та послуг між позивачем та ТОВ «АПК «Співдружність» та ТОВ «ДПТ «Дніпро» (34733356) є нікчемними, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 543 812,44 грн., а також податок на додану вартість на суму 199 498,30 грн.

Згідно висновків відповідача, викладених ним в Акті визначено, що Позивачем було укладено нікчемний правочин з ТОВ «АПК «Співдружність» від 15.09.2010 року № 10 та № 5/05-10 від 05.05.2010 року, від якого він отримував частину готових деталей та послуг з механічної обробки і виготовлення деталей, які реалізовував на адресу ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» на підставі договору поставки № 919 від 14.09.2010 року з додатковою угодою від 05.10.2010 року, а також укладений договір з ТОВ «Нікопольський ремонтний завод» з додатковою угодою від 31.12.2010 року, якому реалізовував послуги з механічної обробки та виготовлення деталей, отриманих від ТОВ «АПК «Співдружність». Відповідач зробив висновки щодо нікчемності цих правочинів у зв'язку з тим, що У ТОВ «АПК «Співдружність» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з позивачем (стор. 30-36 Акту) на підставі обставин, викладених в Акті, а саме у зв'язку з фактичною відсутністю підприємства ТОВ «АПК «Співдружність» на момент перевірки ДПІ у Красногвардійському районі (аркуш 26 Акту). Отже, відповідачем зроблено висновок, що Позивачем «порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання із момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правовідносинах з контрагентами. Враховуючи зазначені висновки акту перевірки Відповідач зробив висновок про те, що по угодам, укладеним між ПП «Торговий Дім «Рапід» та ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» по ланцюгу постачання від ТОВ «АПК «Співдружність» відсутні факти постачання товару, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого, договори, укладені між вищезазначеними юридичними особами, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень ст,ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку не можна вважати достатню ознакою для визначення договорів нікчемними лише факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на час перевірки податковим органом. Крім того, вбачається з матеріалів справи (а.с. 10, т. 2), що ТОВ «Співдружність» подавало податкову звітність та серед його контрагентів є позивач.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в цій частині є вірними.

Щодо заниження податкових зобов'язань у зв'язку з наданням на користь позивача безповоротної фінансової допомоги.

Як визначено на стор. 17 Акту (а.с. 30), позивачем, у зв'язку з тим, що в грудні 2010 року скасовано державну реєстрацію ПП «Альта Віста», було в порушення вимог п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР занижено валовий дохід за 4 квартал 2010 року на суму 43 000 грн. на вартість безоплатно отриманих ТМЦ та в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4., п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР завищено склад податкового кредиту за грудень 2010 року в розмірі 7 166,67 грн. на суму ПДВ по безнадійній заборгованості перед підприємством-кредитором, яка залишилась не сплаченою після його ліквідації та скасування держреєстрації (стор. акту 78-79, а.с. 60-61).

Суд першої інстанції встановив, що у відповідності до пункту 6 Договору між Позивачем та ПП «ТГВ-СНАБ» від 01.06.2009 року, договір діє до 31.12.2009 року, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного їх виконання. Згідно Договору про відступлення вимоги № 1/11 від 05.11.2009 року з ПП «Альта Віста», до останнього перейшло право вимоги першого кредитора за договором з ПП «ТГВ-СНАБ». Суд першої інстанції дійшов висновку, що у будь-якому випадку строк позовної давності за вищезазначеними договорами не міг сплинути раніше, чим 31.12.2012 року.

Проте, з такою думкою погодитись не можна.

Відповідно до п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, це, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, при її ліквідації (знятті з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності). Доводи податкового органу щодо безнадійності цього боргу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному випадку мається на увазі безнадійна заборгованість платника податків, який ліквідований, а не його контрагента.

Позивачем заперечується факт обізнаності стосовно зняття з реєстрації ПП «Альта Віста» як суб'єкта підприємницької діяльності, а відповідачем не доведено, що позивач має нормативно визначений обов'язок відслідковувати факт ліквідації своїх контрагентів.

Відповідно до п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього Закону, така безповоротна фінансова допомога підлягає включенню до складу валових доходів.

Проте, слід звернути увагу на наступне. З матеріалів справи (а.с. 59) вбачається, що товар було отримано за вказаним договором з ПП «ТГВ-СНАБ» за накладними від 17.07.2009 року. Відповідно до п. 2.2. договору поставки від 01.06.2009 року (а.с. 162), розрахунки за цим договором здійснюються покупцем протягом двадцяти днів з моменту надходження продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, строк давності має відраховуватись саме з дати закінчення строку розрахунків, встановленого договором, тобто через 20 днів з моменту надходження товару - 07.08.2009 року та закінчується 07.08.2012 року.

Проте, з акту (а.с. 22 т. 1) вбачається, що перевірка охоплює період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, а тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР та п.п. 7.4.1 п. 7.4., п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є передчасним.

Щодо винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «П» № 0000662210 від 12.10.2012 року на суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 260,00 грн. за 4-й квартал 2011 року.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в І кварталі 2011 р., в тому числі й порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в І кварталі 201.1 р" визначається саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не регулюється положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20 травня 2010 року № 2275-УІ) встановлено, що: «У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею б цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом».

Отже, порядок формування валових витрат І кварталу 2011 р. визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно норм якого до витрат І кварталу 2011 р. включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Таким чином, збитки 2010 року вважаються витратами І кварталу 2011 р., і відповідно надалі є складовою від'ємного значення об'єкта оподаткування саме І кварталу 2011 р.

Податковий кодекс України прямо встановлює врахування такого від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 р. для визначення об'єкта оподаткування за наступні податкові періоди 2011 року (абз. 2, 3 п. 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції достатньо об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0470/12643/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Панченко