Ухвала суду № 32451868, 04.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. справа № 0870/11483/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

В грудні 2012 року Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001050028 від 20.11.2012 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 390600 грн., в тому числі за основним платежем - 260400 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 130200 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено; податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби №0001050028 від 20.11.2012 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 360600 грн., в тому числі за основним платежем 260400 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 130200 грн. скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Водоканал» зареєстроване 03.09.1993 року виконавчим комітетом Запорізької сільської ради.

У період з 16.10.2012 року по 05.11.2012 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства «Водоканал» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ НВП «Метал» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.11.2012 року №476/28-1/03327121, в якому зафіксовано порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 260400 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001050028 від 20.11.2012 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 390600 грн., в тому числі за основним платежем - 260400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що правочини, укладені позивачем з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків.

За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ Науково-виробниче підприємство «Метал» (продавець) та Комунальним підприємством «Водоканал» (покупець) було укладено договір поставки від 18.06.2012 року №ДП 1806.

Згідно умов вказаного договору періодом поставки визначено червень-серпень 2012 року.

02.07.2012 року КП «Водоканал» та ТОВ НВП «Метал» укладена додаткова угода до Договору №ДП 1806 від 18.06.2012 року, якою визначено період поставки жовтень-грудень 2012 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надані: податкова накладна №4 від 26.07.2012, видана ТОВ НВП "Метал", реєстр виданих та отриманих податкових накладних КП "Водоканал" за липень 2012 року; реєстр документів від 26.07.2012 року- документ №1347 від 26.07.2012 року.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача про те, що торгівля вугіллям не є видом діяльності позивача, оскільки відповідно до п.2.2 Статуту КП «Водоканал» предметом діяльності підприємства є, зокрема, здійснення торгівельно-посередницької діяльності й організації робіт иатеріально-технічного забезпечення при наявності ліцензії.

Крім того, відповідач посилався на те, шо ні на момент перевірки, ні на момент розгляду справи у суді першої інстанції, а ні на час розгляду справи апеляційним судом Комунальніим підприємством «Водоканал» вугілля за договором від 18.06.2012 року №ДП 1806 отримано не було.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій, що підтверджується належними первинними документами.

Згідно п.8.1 Договір від 18.06.2012 року №ДП 1806 діє до 31 грудня 2012 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання.

З гарантійного листа, виданого ТОВ НВП «Метал», вбачається, що у зв'язку із сплатою КП «Водоканал» 26.04.2012 року за вугілля марки АШ (0-6) в кількості 2000 т. на загальну суму 1562400,00 грн. ТОВ НВП «Метал» зобов'язується в строк до 31.12.2013 року поставити вугілля АШ (0-6) в кількості 2000 т.

Також суд зазначає, що згідно чинного законодавства виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Слід зазначити, у разі, коли контрагенти позивача, чи треті особи, не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки, саме, щодо них. Вищезазначені факти, встановлені під час перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем ст.228 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідності із вказаною статтею, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук