Ухвала суду № 32451162, 15.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/9904/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

представника позивача Кравцова Гліба Євгеновича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, правонаступником якої є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд»

звернувся 05.08.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, правонаступником якої є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 року №0005211502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що ТОВ «Кривбасжитлобуд» безпідставно включило до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року по рядку 24 залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за березень та квітень 2008 року.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки засновані на хибному застосуванні податковим органом п.102.5 ст. 102 ПКУ , а саме спираючись на цю норму податковий орган стверджує, що ПДВ відображений в декларації з ПДВ за травень 2011 року в рядку 24.2 і який враховується в цьому рядку починаючи з березня та квітня 2008 року повинні були видалені з декларації тому, що минув строк давності у 1095 днів. Однак цей висновок є незаконним, податковим органом невірно застосовано п.102.5 ст. 102 ПКУ.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача складено акт про встановлені порушення відповідно до п.102.5 ст. 102 ПКУ, яким передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року про застосування штрафних санкцій до позивача на суму завищення від'ємного значення ПДВ, яке задекларовано у декларації з ПДВ за звітній податковий період травень 2011 року у розмірі 847566грн. та штрафна (фінансова) санкція у сумі 1 грн. Вважає, що позивачем неправильно зрозуміло в даному випадку норми п.102.5 ст. 102 ПКУ.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зокрема пояснив, що залишок бюджетного відшкодування відображався в рядку 24 декларації з ПДВ. Таким чином позивач відповідно до норм законодавства, діючого в той час, після бюджетного відшкодування направив суму переплати ПДВ на подальше погашення за рахунок податкових зобов'язань. Тобто позивач скористався своїм правом на розпорядження бюджетним відшкодуванням - зробив всі потрібні дії та відобразив своє рішення в декларації з ПДВ. Не має обмежень для строку зарахування податкового кредиту, який залишився після бюджетного відшкодування в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ.

В судове засідання представник відповідача (податкового органу) не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.06.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку декларації з ПДВ за травень 2011 року ТОВ «Кривбасжитлобуд» (а.с. 32). За результатами перевірки складено акт № 5037/102/152/30499198. Актом встановлені порушення п.102.5 ст. 102 ПКУ, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення на суму 847566грн., а саме у підприємства відсутнє право на податковий кредит та відповідно бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, визначених у додатку 2 до декларації з ПДВ «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді», за періоди: березень 2008 року - 803834грн, квітень 2008 року - 43732грн. На підставі акту винесене податкове повідомлення-рішення №0005211502 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 847566грн. та застосування фінансових санкцій розмірі 1 грн. ТОВ «Кривбасжитлобуд» також було подано до податкового органу 17.06.2011 року декларацію з ПДВ за травень 2011 року (а.с. 10-11). Відповідно до рядку 24 декларації зазначено, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1381380грн. (а.с.11). На підставі направлення від 20.05.2008 року № 1028 податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кривбасжитлобуд» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період з 01.02.2008 року по 31.03.2008 року (а.с. 196). За результатами перевірки складено акт від 20.05.2008, яким встановлено порушення ст. 7 (пп7.7.2 п. 7.7) ЗУ «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки від 20.05.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні у розмірі 1043434грн. (а.с. 195).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми Конституції України, Податкового кодексу, ЗУ «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення правовідносин.

В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України (п. 75.1), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В порядку ст. 198 п.198.3 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Статтею 200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V ПКУ. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно послався на ст. 200 ПКУ, застосувавши до даних правовідносин п. 200.1 - 200.4, а також абз. «а» п. 200.14 вказаної статті.

Відповідно до п.102.5 ст. 102 ПКУ, яким передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, прийшла до думки, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Центральною МДПІ у м.Кривому Розі Дніпропетровської області при здійсненні документальної невиїзної перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року ТОВ «Кривбасжитлобуд» обґрунтовано встановлено заниження суми бюджетного відшкодування понад межами терміну позовної давності, що визначені п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України від дня фактичної сплати ТОВ «Кривбасжитлобуд» суми податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) та набуття підприємством права на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

Отже на підставі акту перевірки податковим органом правильно прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 року про застосування штрафних санкцій до позивача на суму завищення від'ємного значення ПДВ, яке задекларовано у декларації з ПДВ за звітній податковий період травень 2011 року у розмірі 847566грн. та штрафна (фінансова) санкція у сумі 1 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведена правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011 року №0005211502.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд»

- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, правонаступником якої є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак