Ухвала суду № 32446885, 15.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/22890/12

Провадження № 4-с/752/19/13

У Х В А Л А

Іменем України

15.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення та неправомірні дії та бездіяльність головного державного виконавця Бережної Ольги Олександрівни Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, -

в с т а н о в и в:

22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Бережної О.О., просила визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність ВСДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, а також дії та бездіяльність головного державного виконавця Бережної О.О. та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Бережної О.О. ВП № 33513945 та ВП № 33514476 від 17 жовтня 2012 року про стягнення виконавчого збору.

Вислухавши пояснення представників заявника та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 12, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Незважаючи на те, що в цій статті не зазначено можливість оскарження рішення державного виконавця, іншими статтями цього Закону та іншими законодавчими актами передбачено можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законодавством не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ст. 181 КАС України).

У п. 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» надано роз'яснення, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.

В цьому ж пункті постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з посиланням на п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Також зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також постановою пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» розтлумачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (п. 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»).

Посилання представника заявника, що ОСОБА_1 виступає Боржником у виконавчому провадженні та оскаржує неправомірні дії державного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 2-35/11 від 20.06.2012 р., виданого Голосіївським районним судом м. Києва, тому розгляд скарги ОСОБА_1 відноситься до компетенції Голосіївського районного суду м. Києва, суд не приймає до уваги, так як спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі, рішень судів загальної юрисдикції, належать до адміністративної компетенції.

Тому суд приходить до висновку, що провадження у даній справі за скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та неправомірні дії та бездіяльність головного державного виконавця Бережної Ольги Олександрівни Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: