Рішення № 32446882, 11.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3451/13-ц

Провадження № 2/752/1958/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", треті особи - Міністерство фінансів України та Національний банк України, про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

позивач ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» (надалі ВАТ «ЕЗЗШ», 22 лютого 2013 року звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 р., укладений між ВАТ «Укргазбанк» та ВАТ «ЕЗЗШ», а також зобов'язати ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 солідарно відшкодувати позивачу безпідставно набуті на виконання вказаного недійсного кредитного договору грошові кошти у сумі 14 888 180,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що голова спостережної ради ВАТ «ЕЗЗШ» ОСОБА_1, будучи виконавчим органом підприємства, прагнучи отримати кредитні грошові кошти та використати їх у своїх власних цілях, зловмисно домовився з головою правління ВАТ «ЕЗЗШ» ОСОБА_2 та представником ВАТ АБ «Укргазбанк» на укладення кредитного договору. З метою імітування виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_2 та службовими особами ВАТ АБ «Укргазбанк» передано в іпотеку майновий комплекс, загальною площею 10 249,00 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору іпотеки без оформлення заставної від 04.09.2006 р., посвідченого за реєстром № 2067/3. Даний цілісний майновий комплекс є всім майном ВАТ «ЕЗЗШ» і дані особи, розуміючи, що у разі звернення стягнення на майно підприємства, останнє фактично припинить своє існування, приймають рішення про передачу майна в іпотеку.

У подальшому, 04.09.2006 р. між ВАТ «ЕЗЗШ» в особі голови правління ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 (який на той час перебував на посаді голови спостережної ради ВАТ «ЕЗЗШ») укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів у сумі 15 549 889,89 грн. Додатковою угодою № 1 від 28.12.2006 р. внесено зміни до вищевказаного договору позики, зокрема збільшена сума позики до 16 049 889,89 грн. Позичальник ОСОБА_1 своїх зобов'язань не виконав та грошові кошти у сумі 14 857 600 грн. не повернув.

Таким чином, оспорюваний кредитний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та внаслідок оспорюваного правочину позивачу ВАТ «ЕЗЗШ» було завдано збитків на загальну суму 14 857 600 грн. По факту шахрайського заволодіння грошовими коштами, які були отримані на підставі оспорюваного кредитного договору, 01.12.2011 р. СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 09-24248 за ч. 4 ст. 190 КК України, що, на думку позивача, підтверджує, що даний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів.

26 лютого 2013 року представник позивача надав до суду уточнення до позовної заяви, в якій просить визнати недійсним кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 р., укладений між ВАТ «Укргазбанк» та ВАТ «ЕЗЗШ», а також стягнути солідарно з ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті на виконання вказаного недійсного кредитного договору грошові кошти у сумі 14 888 180,95 грн. (а.с. 51-54)

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ПАТ «Укргазбанк» в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, зазначивши, що кредитний договір був укладений між юридичними особами - суб'єктами господарювання, а тому між сторонами кредитного договору склалися господарські правовідносини, виник спір з приводу виконання господарських зобов'язань. Фізична особа ОСОБА_1 не є стороною ні кредитного договору, ні забезпечувальних договорів і не несе перед АБ «Укргазбанк» солідарну відповідальність за неналежне виконання кредитного договору. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Позичальнику відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_4, з якого в період з 04 вересня 2006 р. по 26 листопада 2006 р. видано кредит в сумі 17 999 405,02 грн. Позивач ВАТ «ЕЗЗШ» свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків виконав частково. Отримання та часткове повернення кредитних коштів відбулося за різних голів правління. Якщо представник позивача вважає, що товариство неналежним чином використало кредитні кошти, то це є порушенням саме з боку позивача і не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним. На думку представника відповідача, дана позовні заява є черговою спробою уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором. Спір між сторонами кредитного договору з приводу його укладання та виконання неодноразово розглядався в господарському провадженні. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р., відмовлено у задоволенні позову ВАТ «ЕЗЗШ» до АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору нікчемним. Даним рішенням встановлено факт видачі кредиту, наявність у сторін кредитного договору повноважень на підписання кредитного договору, відсутність порушень вимог чинного законодавства. ВАТ «ЕЗЗШ» неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи відносно бучка І.В. та ОСОБА_2, але за результатами викладених в цих заявах обставин в порушенні кримінальної справи було відмовлено, відповідно відсутній обвинувальний вирок, що підтверджує відсутність вини посадових осіб ВАТ «ЕЗЗШ», необхідної для визнання кредитного договору таким, що порушує публічний порядок в силу ст. 228 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, по час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представник третьої особи - Міністерства фінансів України в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що держава володіє часткою, що становить 92,99 статутного капіталу банку Управління корпоративними правами держави здійснюється Мінфіном. На думку представника Мінфіну, позивачем не дотримано вимоги статті 60 ЦПК України та не забезпечено доказами позовні вимоги.

Третя особа НБУ в судове засідання не забезпечила явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.06.2006 р. протоколом № 23 засідання Спостережної ради ВАТ «ЕЗЗШ» під головуванням Голови Спостережної ради ОСОБА_1 прийнято рішення, яким визначено залучити кредитні кошти у ВАТ АБ «Укргазбанк» та передати в заставу (іпотеку) цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 у зв'язку з затримкою оплати продукції ДП «Укрзалізничпостач» та необхідністю розвитку виробничої бази. (а.с. 23)

Протоколом загальних зборів ВАТ «ЕЗЗШ» від 23.08.2006 р. на посаду голови правління підприємства був призначений ОСОБА_2 та 30.08.2006 р. протоколом № 25 останнього уповноважено на укладення оспорюваного кредитного договору. (а.с. 24)

01 вересня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ВАТ «Експериментальний завод залізобетонних шпал» в особі Голови Правління ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 90/2006. (а.с. 25-32)

За умовами кредитного договору банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію для ведення поточної діяльності з лімітом в сумі 18 000 000 грн. на строк з 01 вересня 2006 р. по 31 серпня 2011 р. із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 18% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості - виходячи з процентної ставки 19% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно не пізніше 5-го числа місяця (включно), наступного за звітним, а також в день закінчення іспитового строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання кредитного договору, сплачувати комісію в розмірі 0,5% від суми кожного траншу, а також штрафи та пені у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором, договором іпотеки та договорами застави.

Починаючи з вересня 2007 року встановлене зменшення ліміту кредитної лінії - по 375 000 грн. щомісячно згідно графіку.

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2008 р. змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Додатковою угодою № 2 від 26.03.2009 р. змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії, проценту ставку збільшено - до 20 % річних, а по простроченій заборгованості - 21% річних.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором банком прийнято:

- в іпотеку майновий комплекс, загальною площею 10 249,00 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору іпотеки № 90/2/2006 без оформлення заставної від 04.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, (а.с. 35-40)

- в заставу транспортні засоби:

- автомобіль ЗИЛ ММЗ 45021 н.з. НОМЕР_1,

- автомобіль МАЗ 53371 029 н.з. НОМЕР_2,

- автомобіль Деу Ланос н.з. НОМЕР_3,

на умовах договору застави № 90/1/2006 (транспортних засобів) від 04.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4,

- в заставу обладнання згідно переліку, на умовах договору застави № 90/3/2006 від 04.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Позичальнику відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_4, з якого в період з 04 вересня 2006 р. по 26 листопада 2006 р. видано кредит в сумі 17 999 405,02 грн.

Позивач ВАТ «ЕЗЗШ» свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків виконав частково.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р., відмовлено у задоволенні позову ВАТ «ЕЗЗШ» до АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору нікчемним. Даним рішенням встановлено факт видачі кредиту, наявність у сторін кредитного договору повноважень на підписання кредитного договору, відсутність порушень вимог чинного законодавства. (а.с. 78, 154)

04.09.2006 р. між ВАТ «ЕЗЗШ» в особі Голови правління ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів у сумі 15 549 889,89 грн., строк повернення 04.09.2011 р. Згідно умов даного договору в забезпечення умов договору надано цінні папери (акції) ВАТ «ЕЗЗШ», власником яких на той час був позичальник - ОСОБА_1 Згідно до умов договору цінні папери залишились на зберіганні у позичальника. (а.с. 33)

Згідно виписки з особового рахунку позивача у ВАТ АБ «Укргазбанк» за 04.09.2006 р. ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 з розрахункового рахунку ВАТ «ЕЗЗШ» отримав грошові кошти у сумі 15 549 890,07 грн. з призначенням платежу «зворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.09.2006 р.»

28.12.2006 р. між ВАТ «ЕЗЗШ» в особі Голови правління ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору безвідсоткової позики грошових коштів від 04.09.2006 р. Згідно умов даного договору сторони домовились внеси зміни до вищевказаного договору позики, а саме позикодавець (ВАТ «ЕЗЗШ» передає у власність позичальникові ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 049 889,89 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором. Таким чином, сторони збільшили суму позики на 90 000 грн. (а.с. 34)

Відповідно до копії видаткового касового ордеру № 434 від 29.12.2006 р. в касі ВАТ «ЕЗЗШ» ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 90 000 грн.

З отриманих ОСОБА_1 коштів в сумі 16 049 889,89 грн. частково повернув ВАТ «ЕЗЗШ», а саме

- 06.03.2007 р. - 159 840 грн.

- 06.03.2007 р. - 522 450 грн.,

- 10.04.2007 р. - 100 000 грн.

Звертаючись у суд з даним позовом, позивач ВАТ «ЕЗЗШ» посилається на те, що оспорюваний кредитний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Зазначає, що по факту шахрайського заволодіння грошовими коштами, які були отримані на підставі оспорюваного кредитного договору, 01.12.2011 р. СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 09-24248 за ч. 4 ст. 190 КК України, що, на думку позивача, підтверджує, що даний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Як на правову підставу, позивач посилається на ст. 232 ч. 2 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх доказів позивач не надав жодного доказу. Його доводи ґрунтуються лише на поясненнях та зводяться до наступного.

Позивач вважає, що кредитний договір № 90/2006 від 01.09.2006 р. було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів, оскільки, реалізуючи в подальшому зловмисну домовленість, 04.09.2006 р. між ВАТ «ЕЗЗШ» в особі Голови Правління ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1, який на той час перебував на посаді Голови спостережної ради ВАТ «ЕЗЗШ» укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів, на підставі якого саме ОСОБА_1 отримав грошові кошти в якості зворотної фінансової допомоги.

На спростування цього доводу представник відповідача посилається на те, що ВАТ «ЕЗЗШ» неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 (голови Наглядової ради ) та ОСОБА_2 (голови Правління), але за результатами викладених в цих заявах обставин в порушенні кримінальної справи було відмовлено, відповідно відсутній обвинувальний вирок, що підтверджує відсутність вини посадових осіб ВАТ «ЕЗЗШ», необхідної для визнання кредитного договору таким, що порушує публічний порядок в силу ст. 228 ЦК України.

Оцінивши надані докази, доводи сторін, суд приходить до висновку, що доказування з боку позивача ґрунтується лише на поясненнях та його оцінці подій, тобто ґрунтується на припущеннях.

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 ЦПК України чітко визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно протоколу Загальних зборів акціонерів від 23 серпня 2006 року на Загальних зборах акціонерів ВАТ «ЕЗЗШ» вирішено фінансування та кредитування фінансово-господарської діяльності, реконструкцію здійснювати за рахунок одержання кредиту в АБ «Укргазбанк» з наданням в заставу (іпотеку) цілісного майнового комплексу ВАТ, а також доручено Спостережній раді та Правлінню ВАТ здійснити всі необхідні дії щодо отримання кредиту, в тому числі підписання кредитного договору та договору застави. Крім того, вирішено відкликати колишніх членів Правління та обрати новий склад Правління, в тому числі Голову Правління, а саме ОСОБА_2 - Головою Правління.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, ч.1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позичальник частково виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення частини кредиту та часткової спати відсотків.

Таким чином, позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог про визнання кредитного договору недійсним і в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись статтями 202, 203, 204, 215, 232 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", треті особи - Міністерство фінансів України та Національний банк України, про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: