Ухвала суду № 32439023, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1761/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - Карпенка М.Б.;

представника відповідача - Опалько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Лауд" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, № 0001482310 від 25.09.2012 року, № 0001492310 від 25.09.2012 року, № 0000681722 від 25.09.2012 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, відповідачем була проведена планова документальна перевірка ТОВ "Інтер Лауд", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. За результатами проведеної перевірки складено акт № 2123/22/36243372 від 13.09.2012 р., в якому відповідачем зроблено висновки про наявність порушень вимог податкового законодавства. Як наслідок встановлені порушення, стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень, а саме: податкового повідомлення-рішення № 0001482310, № 0001492310, № 0000681722, № 0000992200 від 25.09.2012 року.

В огбрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що зазначене судове рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.

Апеляційний суд не погоджується із такими доводами та вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку, з огляду на таке.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001482310 від 25.09.2012 р. яким донараховано за основним платежем грошових зобов'язань по сплаті податку на прибуток підприємств та податкового повідомлення - рішення № 0001492310 від 25.09.2012 р. яким донараховано (зменшено) за основним платежем грошових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість. Колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, що вчинені позивачем із його контрагентами ТОВ НФЛ "Інтелсервіс", ТОВ "Юкрейніан Коммодітіз Груп" та ТОВ "Белтім Полімери" є безпідставними , з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносинах з ТОВ "Юкрейніан Коммодітіз Груп", перевіряючі дійшли висновку, що дана господарська операція є безтоварною, оскільки позивачем у актах виконаних робіт та додатків до договору не конкретизовано зміст наданих послуг.

Однак судом встановлено, що між ТОВ "Інтер Лауд" із контрагентом ТОВ "Юкрейніан Коммодітіз Груп" був укладений договір № 4 від 09.02.2010 року, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Інтер Лауд") доручає, а Виконавець (ТОВ "Юкрейніан Коммодітіз Груп") зобов'язується надати Замовнику послуги, пов'язані з організацією та проведенням заходів з метою просування товарів Замовника у Торгівельні мережі, окремі Торгівельні підприємства, заклади громадського харчування (ресторани, кафе).

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 зазначеного Закону (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічна норма міститься у п. 138.2 ст. 138 ПК України.

З наведеного слідує, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.

На виконання умов договору позивачем були отримані послуги з просування товарів ТОВ "Інтер Лауд" у торгівельній мережі "Фуршет" від ТОВ "Юкрейніан Коммодітіз Груп". Реальність здійснення господарської діяльності підтверджуються актами приймання-передачі, на основі яких здійснювались розрахунки між сторонами. Крім того, у матеріалах справи містяться звіти наданих послуг, що підтверджують здійснення господарських операцій між суб'єктами. Вказані документи відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку згідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", щодо їх невідповідності в акті перевірки посилань немає. В підтвердження своєї позиції відповідачем не надано доказів визнання нікчемним правочину судом між сторонами. Тим самим конкретизація змісту наданих послуг не слугує підставою для визнання операції безтоварною.

Щодо посилання відповідача на безтоварність господарських операцій із контрагентами ТОВ НФЛ "Інтелсервіс" та ТОВ "Белтім Полімери".

Згідно з п. 198.3, ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200, ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Судом встановлено, що між ТОВ "Інтер Лауд" та ТОВ НФЛ "Інтелсервіс" укладено договір про надання послуг № 1 від 01.04.2011 року.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договір, акти приймання - передачі робіт, податкові накладні, рахунки - фактур, звіти наданих послуг, наведені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції, що для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ "Інтер Лауд" вступало у господарські зобов'язання із вказаними контрагентами та зазначені правочини повністю підтверджені усіма необхідними первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності позивача.

Щодо тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували переміщення ТМЦ, що до перевірки не надано, а також на те, що відповідно до акту встановлено, що зустрічну звірку з ТОВ НФЛ "Інтелсервіс" провести неможливо у зв'язку з тим, що товариство не знаходиться за своєю юридичною адресою.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду І інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції. Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Укрпластікс".

Податковим органом вказується на безгосподарність вчинених операцій і через те, що у контрагента ТОВ "Укрпластікс" анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що ТОВ "Укрпластікс" на момент правовідносин з позивачем володіло необхідним обсягом цивільної дієздатності щодо здійснення господарської діяльності, а також було зареєстроване як платник податку на додану вартість, оскільки свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 07.10.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ в момент здійснення господарських операцій, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними, а тому суд І інстанції дійшов вірного висновку про незаконність податкових повідомлень рішень № 0001482310 від 25.09.2012 року, № 0001492310 від 25.09.2012 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000681722 від 25.09.2012 р.

Підставою для прийняття даного рішення, слугувало несвоєчасне перерахування до бюджету податку із доходів фізичних осіб у зв'язку із порушенням позивачем п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України, а саме безпідставне застосування до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати податкової соціальної пільги. Зокрема, податковим органом за результатами перевірки встановлено застосування позивачем, як податковим агентом, податкових соціальних пільг без подання заяв працівників.

Судом І інстанції встановлено, що ТОВ "Інтер Лауд" є податковим агентом при оподаткуванні доходів нарахованих платникам податку з доходів фізичних осіб працівникам товариства.

Згідно п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.пп. 169.2.1, 169.2.2. п. 169.2 ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Згідно вказаної норми права з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 п. 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

З акту перевірки слідує, що позивачем не були надані заяви працівників про застосування податкової пільги.

Однак як вірно встановлено судом І інстанції в спростування висновків акту перевірки та апеляційної скарги до матеріалів справи надані такі заяви, що в совою чергу відповідають нормам постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1227, якою затверджено Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги.

З наведених підстав, суд І інстанції дійшов вірного висновку скасувавши податкове повідомлення - рішення № 0000681722 від 25.09.2012 року.

Оскільки в межах поданої апеляційної скарги, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішенню № 0000992200 від 25.09.2012 року не оскаржене, то апеляційний суд, в силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України не перевіряє його правомірність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З врахуванням вище викладеного судова колегія вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001482310 , № 0001492310 , № 0000681722 від 25.09.2012 року

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 липня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.