Ухвала суду № 32439020, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1992/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю:

представника позивача - Катрича П.С.;

представника відповідача - Мельниченка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термінус" (далі - позивач) до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000052301 від 31.01.2013р.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що згідно проведеної перевірки ТОВ "ТЕРМІНУС" податковим органом встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 140 094 в тому числі, грудень 2010р. в сумі 22 858 грн., січень 2011р. в сумі 32 496 грн., за лютий 2011р. в сумі 42 057 грн., за березень 2011р. в сумі 42 683 грн. Результати перевірки оформлені актом від 18.12.2012р. за № 96/23/33623434, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення за №0000052301 від 31.01.2013р., яким визначено грошове зобов'язання в сумі 145 809 грн., в тому числі за основним платежем 140 094 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5 715 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що мотивація та докази, надані позивачем спростовують доводи відповідача, а встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Підставами для прийняття оскаржуваного рішення слугували порушення нарахування податкового кредиту встановлені податковим органом на підставі актів перевірки ДПІ у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області від 14.08.2012р. за № 271/1720/3014410914 та від 02.08.2012р. за № 261/1720/3014410914. Предметом яких є достовірність показників з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 по взаємовідносинах з ПП "МКМ-Сервіс" та з ПП "Ардея-Тех". У відповідності до даних актів, вищезазначені господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, в тому що треті особи, в даному випадку ПП "МКМ-Сервіс" та ПП "Ардея- Тех", не можуть ставити в залежність позивача щодо застосування права на визначення податкового кредиту, з огляду на таке.

На виконання умов договорів купівлі продажу за № 1/08/10 від 02.08.2010р. та від 01.01.2011р. за № 1/01/11 укладеного між ФОП ОСОБА_4 та позивачем, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а ТОВ "ТЕРМІНУС як покупець зобов'язується прийняти та оплати товар пиломатеріали з сосни 1-2 го сорту.

В підтвердження проведених господарський операцій в матеріалах справи наявні видаткові накладні , платіжні доручення, що свідчить про зміну майнового стану позивача, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, наведене повністю спростовують обґрунтування доводів податкового органу. Вказані матеріали відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", щодо їх невідповідності в акті перевірки та судовому розгляді посилань немає.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також, відповідачем до адміністративного суду не надано підтвердження визнання нікчемними правочину судом між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "ТЕРМІНУС. Тим самим податковий орган не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочину та господарської операції, а повинен відповідно до підпункту 21.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Аналогічна норма викладена в п. 196.6 ст. 198 ПК України.

Відтак позивач у відповідності до п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" законно включив до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену відповідними належним чином виписаними його контрагентом податковими накладними. Як зазначається в Постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податків до податкового кредиту.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку скасувавши оскаржуване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 липня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.