Ухвала суду № 32439026, 10.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1455/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Павловича Є.В.

представника відповідача (апелянта): Ланчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картоно-паперова фабрика» (ТОВ «Понінківська картоно-паперова фабрика») звернулось в суд з адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Шепетівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 січня 2013 року №0000022301, №0000032301, №0000042301, №0000052301 та №0000062301.

29 квітня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Шепетівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Понінківська картоно-паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 січня 2013 року №21/22/37993343.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 138.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 694970 грн., в тому числі по періодах:

- за II квартал 2012 року в сумі 441970 грн.,

- за III квартал 2012 року в сумі 253000 грн.

Порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, ст. 185, ст. 186, п. 186.1 ст. 186, ст. 188, ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі всього 90760 грн., в тому числі:

- за квітень 2012 року на суму 6223 грн.,

- за травень 2012 року на суму 398 грн.,

- за липень 2012 року на суму 63395 грн.

- за серпень 2012 року на суму 1151 грн.,

- за вересень 2012 року на суму 19593 грн.

Порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, ст. 185, ст. 186, п. 186.1 ст. 186, ст. 188, ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду з рядка 24) з податку додану вартість в сумі 37683 грн.

Також, податковим органом виявлено порушення позивачем п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 325.1, п. 325.2 ст. 325, п. 326.10 ст. 326, п. 327.1, п. 327.3 ст. 327 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем збору за спеціальне використання води на загальну суму 332797,15 грн., в тому числі:

- за II квартал 2012 року в сумі 332757,74 грн.;

- за III квартал 2012 року в сумі 39,41 грн.

На підставі акта перевірки, 28 січня 2013 року Шепетівською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000022301, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн.;

- №0000042301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22690 грн.;

- №0000062301, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.;

- №00000032301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за спеціальне використання води в розмірі 415996,44 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 332797,15 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83199,29 грн.

- №00000052301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ «Понінківська картоно-паперова фабрика» мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Аерок», ПАТ «Промметалургмаш», ТОВ «Промислові мастила», ВАТ «Луцький картоно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Понінківський картоно-паперовий комбінат», ТОВ «Торгово-виробнича компанія».

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Понінківська картоно-паперова фабрика» та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Аерок», ПАТ «Промметалургмаш», ТОВ «Промислові мастила», ВАТ «Луцький картоно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Понінківський картоно-паперовий комбінат», ТОВ «Торгово-виробнича компанія» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ТОВ «Понінківська картоно-паперова фабрика» та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Аерок», ПАТ «Промметалургмаш», ТОВ «Промислові мастила», ВАТ «Луцький картоно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Понінківський картоно-паперовий комбінат», ТОВ «Торгово-виробнича компанія».

Стосовно посилань податкового органу про часткову відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та наявність частково оформлених з порушеннями податкових накладних, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність порушень з боку позивача, щодо віднесення сум податку на додану вартість згідно податкових накладних по взаємовідносинах із ВАТ «Луцький картоно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Понінківський картоно-паперовий комбінат», реєстрація яких у Єдиному реєстрі відсутня та двічі включення позивачем суму податку на додану вартість у податкову декларацію по взаємовідносинах із ТОВ «Промислові мастила».

Однак, встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, а також відсутності розрахунків податкового органу щодо нарахованих у податкових повідомленнях-рішеннях штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 січня 2013 року №0000042301 та №0000062301.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн., з огляду на наступне.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Аерок», ПАТ «Промметалургмаш», ТОВ «Промислові мастила», ВАТ «Луцький картоно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Понінківський картоно-паперовий комбінат», ТОВ «Торгово-виробнича компанія» не знайшли свого підтвердження ні матеріалами справи ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем витрат понесених за наслідками здійснених господарських операцій із вищевказаними контрагентами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем у липні 2012 року до витрат з податку на прибуток нараховані суми на виконання умов договору суборенди №1-01/03 від 01.03.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" та додаткової угоди №1 про внесення змін до договору суборенди №1-01/03 від 01.03.2012 року, оскільки об'єкти суборенди у травні 2012 року позивачем не використовувалися, що підтверджується відповідними наказами, а також даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000032301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за спеціальне використання води в розмірі 415996,44 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 332797,15 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 83199,29 грн., з огляду на наступне.

Так, на підставі договору суборенди №1-01/03 від 01.03.2012 року та додаткової угоди №1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року користувачем водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води є позивач.

При цьому, звітність про використання води до податкового органу подавав орендар, а саме ТОВ "Понінківський картонно-паперовий комбінат", що в свою чергу виключає обов'язок позивача сплачувати до податкового органу збір за спеціальне використання води, оскільки це призведе до подвійної сплати даного податку.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000052301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510 грн., за ненадання до перевірки копій документів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В даному випадку, позивач надав посадовим особам державного податкового органу всі наявні документи для проведення перевірки, ненадання їх копій не є порушенням в розумінні пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, а відтак виключає підстави для застосування штрафних фінансових санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 липня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.