Постанова № 32436211, 09.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. Справа № 2а-13242/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Стриж Л.А.

представника позивача Зінченко Т.Л.

представника відповідача Лаврик А.М.

представника відповідача Скляр Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко", Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 2а-13242/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. №0000332301, №0000442301 від 26.09.2012 р.

25 березня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 15533,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 15533,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн.

В скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 470538,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 470538,00 грн. - відмовлено.

В скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 166268,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99035,00 - відмовлено.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 - відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що всупереч вимозі п.п.1.20.8 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", відповідачем не було направлено позивачу запит про обґрунтування рівня договірних цін, які мають відповідати звичайним цінам. Доказів того, що позивачем під час реалізації продукції було занижено ціни, не надано. У акті перевірки належним чином не обґрунтовано рівень цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження ТОВ "Балмолоко" ціни продажу власних товарів. Судом першої інстанції, на думку заявника не надано належної оцінки посиланням позивача про врахування у бухгалтерському обліку витрат на технічне обслуговування основних засобів у складі загальновиробничих витрат, а також доказам формування податкової звітності з валових витрат у залишках готової продукції на 01.04.2011 року відповідно до чинних податкових норм.

Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області ДПС у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в цій частині позовних вимог - відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем витрати у сумі 17619,33 грн. понесені на технічне обслуговування основних засобів, що спростовується відповідними актами виконаних ремонтних робіт, а отже позивачем неправомірно включено їх до складу собівартості готової продукції та наданих послуг. З тих же підстав висновок суду першої інстанції про правомірність дій позивача щодо віднесення виплат працівникам, зайнятим на ремонтних роботах, до витрат операційної діяльності, є помилковим. На думку заявника, також безпідставним є висновок суду першої інстанції про неправомірне встановлення податковим органом завищення витрат у ІІ кварталі 2011 року на суму 17258,48 грн. товарів у залишках готової продукції, а також протиправність висновку податкового орагну про заниження ТОВ "Балмолоко" валових доходів у IV кварталі 2010 року у сумі 9333,33 грн. по відносинам з ТОВ фірмою "Апрель".

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 15533,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 15533,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Балмолоко" було дотримано вимог чинного законодавства щодо формування валових доходів за 4 квартал 2010 року та валових витрат у 4 кварталі 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Балмолоко", висновки якої оформлені актом №439/22-047/37010632 від 04.07.12 року (т. 1 а.с 17-66), встановлено наступні порушення:

п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.4.1 ст. 4,п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7, п.п. 11.3.1 п, 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого збільшено валові доходи на суму 265 371,00грн.;

- п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено валові витрати на суму3256233,00 грн., як наслідок за результатами перевірки позивача збільшено об'єкт оподаткування на суму 3 521 604,00 грн.

- п. 140.2 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 4 890,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2, абз. "в" п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 розділу III, п.п.3 п.п. 7 п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ, в результаті чого ТОВ "Балмолоко" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 2 107 686,00 грн., як наслідок вищенаведеного за результатами перевірки ТОВ "Балмолоко" збільшений об'єкт оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на суму 2112576,00 грн.

- п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 Постанови КМУ №152 від 11.02.2010 р. враховуючі суму переплати, ТОВ "Балмолоко" не перераховано на небюджетний рахунок та вважається такою, що використана не за цільовим призначенням у сумі ПДВ 100902,00 грн.;

- п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.18, 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про ПДВ".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зробив висновок, що на порушення вимог п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено валові доходи за ІУ квартал 2010 року у сумі 9333,33 грн., у зв'язку з невірним відображенням у валових доходах (податкової звітності) бухгалтерських даних, які пішли на формування фінансового результату по підприємству, які є основою для формування податкової звітності, а саме: за рахунок того, що підприємством у періоді, який перевірявся, не в повному обсязі відображено доходи від реалізації готової продукції (не відображено у бухгалтерському обліку реалізацію масла 20 кг. селянське 72.5% (рах.701) в кількості 280 кг, по ціні 40,00 грн. за 1 кг., на суму 11200,00 грн. з ПДВ по видатковій накладній № 3063 від 30.11.2010 року покупцю ТОВ фірма "Апрель", тоді як вказана кількість масла була списана з залишків готової продукції по рах. 26 за вказаний період. Факт реалізації підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи податковою накладною № 102 від 30.11.10 року та видатковою накладною №3063 від 30.11.10 року та податковими накладними, відображеними у реєстрі виданих податкових накладних та у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (т. 1 а.с. 130-136).

Відповідно до рахунку бухгалтерського обліку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" загальний обсяг реалізації за IV квартал 2010 року складається з відвантаженої продукції в сумі 12 809 286,34 грн. (оборот по дебету даного рахунка) та отриманої попередньої оплати (кредитове сальдо по даному рахунку на кінець IV кварталу 2010 року) в сумі 28 283,61 грн. Дані суми без урахування ПДВ складають (12809286,34+28283,61) : 6 х 5=10697975,0 грн., в т.ч. по рахунку 701 "Готова продукція" 9231955,41 грн. (11078346,49 :6х5), по рахунку 702 "Товари" 189593,21 грн. (227511,85:6x5), по рахунку 712 "Роботи, послуги" 1251456,67 грн. (1501748,0:6x5), по рахунку 713 "Дохід від операційної оренди активів" 1400 грн. (1680:6x5).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача - рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ( Д-т 36 К-т 701) продукція на суму 141600,00грн., в т.ч. ПДВ 23600,0грн. за накладною №3063 від 30.11.2010р. була реалізована покупцю ТОВ фірмі "Апрель", на підставі якої складена податкова накладна №102 від 30.11.2010р. на суму 141600,00грн., в т.ч. ПДВ 23600,0грн.. Загальний обсяг реалізації у IV кварталі 2010 року по ТОВ фірма "Апрель" складає 2090000,0грн., в т.ч. ПДВ 348333,33 грн. в т.ч. сума 1948400,0 грн. віднесена до рахунку 701, а сума 141600,0 грн. віднесена до рахунку 702.

Даний факт задекларовано та відображено по р.01.1 у податковій декларації з податку на прибуток за IV квартал 2010 року та декларації з податку на додану вартість (загальна) за листопад 2010 року та у додатку №5 "Розшифровка контрагентів" за листопад 2010 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача, який безпосередньо проводив перевірку, погодився з доводами представника позивача та визнав відсутність даного порушення.

Оскільки дане порушення, відображене в акті перевірки, потягло донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 1866,67 грн., то податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 1866,67 грн., в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1866,67 грн. правомірно скасовано постановою суду першої інстанції. Крім того, дане порушення, відображене в акті перевірки, потягло збільшення валових доходів за ІV квартал 2010 року на 9333,33 грн., що належить відкорегувати при визначенні суми донарахування по податку на прибуток підприємств.

В ході проведення перевірки було також встановлено, що в порушення вимог п. 140.2 ст. 140 ПК України позивачем безпідставно занижений задекларований показник у рядку 03 Декларації за період з 01.04.11 року по 31.03.12 року у сумі 4890,00 грн., вказане порушення виникло за рахунок допущеної арифметичної помилки при перерахунку доходів при поверненні товарів, як наслідок безпідставно занижено доходи, у сумі 4890,00 грн.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

В ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано пояснень та письмових доказів, з приводу яких саме господарських операцій по поверненню товарів було допущено арифметичні помилки, посилання на первинні документи, по яких допущені порушення, також відсутні в акті перевірки.

Згідно пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи судом першої інстанції, підприємство не здійснювало повернення товарів у вказаних періодах, а суми коригування пов'язані з помилковим подвійним включенням до складу доходів І та і ІІ кварталів 2011 р. сум попередніх оплат.

На підставі викладеного, висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п. 140.2 ст. 140 ПК України спростовані в ході розгляду справи.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне завищення позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 37829,32 грн. на суму витрат по поточних ремонтах основних засобів, що увійшли до складу собівартості готової продукції та наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

як вбачається з акту перевірки, в ході її проведення встановлено порушення вимог п.138.2 п. 138.4 ст.138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом встановлено безпідставне завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 у сумі 37829,32 грн., на суму витрат по поточних ремонтах основних засобів, проведених господарським способом, витрати по яким увійшли до складу собівартості готової продукції та наданих послуг.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно з п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з розрахунку визначеної відповідачем суми завищення витрат в розмірі 37829,32 грн., вона складається з наступного:

- 8193,32 грн. - вартість використаних запчастин;

- 17619,33 грн. - вартість ремонтних робіт (т. 3 а.с. 155);

- 12703,00 грн. - заробітна плата працівників, зайнятих на ремонтних роботах (т. 3 а.с. 25).

Судом встановлено, що доказів того, що заробітна плата працівників в сумі 12703,00 грн. була виплачена виключно у зв'язку зі здійсненням ремонтних робіт, вартість яких підлягає амортизації, відповідачем в ході перевірки не встановлено та до суду не надано.

На підставі викладеного, суму виплаченої заробітної плати в розмірі 12703,00 грн. позивач правомірно відніс до витрат як витрати операційної діяльності, оскільки вказану суму заробітної плати не можна пов'язати з ремонтом конкретного об'єкту основних засобів.

Щодо витрат на придбання деталей та здійснення робіт, судом на підставі дослідження первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 3 а.с. 40-45, 48-55, 57-76), встановлено, що згідно з актами № 8 від 30.11.11 року та №б/н від 31.12.11 року запчастини були використані на ремонти виробничого обладнання.

Щодо інших первинних документів, по яким встановлено завищення витрат по ремонтам, позивачем надані дані бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджують, що вказані суми віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів та не включалися до складу витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

колегія суддів зазначає, що в акті перевірки, на порушення п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 p. N 984, відповідач не наводить підстав та відповідних дока зів визначення зменшення витрат за 4 кв. 2011 p. у сумі 37829,32 грн. по поточних ремонтах основних засобів проведених господарським способом, а саме відсутні посилання на записи у бухгалтерському обліку, кореспонденцію рахунків операцій та не зазначені первинні документи.

Як вбачається з даних бухгалтерського обліку по рахунку 207 «Запасні частини» до витрат по рахунку 91 включено тільки 8193,32 грн., які до валових витрат у податковому обліку не віднесено.

Крім того, відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які врахову ються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про завищення витрат за 4 кв. 2011 p. у сумі 1 770,20 грн. по поточних ремонтах основних засобів безпідставним.

Щодо висновків суду про декларування позивачем валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ від здійснення господарських операцій за цінами, нижчими від звичайних, що потягло за собою заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.20.8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної у випадках, визначе них цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першо го пп. 1.20.1 цього пункту.

Такий запит не був наданий працівниками ДПІ у Балаклійському районі Харківської області до позивача під час проведення перевірки, що є порушенням п.5.2 Наказу ДПА України "Про за твердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 984 від 22.12.2010 р., яким передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом пору шення необхідно в тому числі чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Крім того, відповідно до ст. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/987 від 23.07.1998 р. (зі змінами та доповненнями) встановлено, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для їх застосування у податкових або митних цілях встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним поряд ку.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки, перевіряючими податкового органу до ТОВ "Балмолоко" такого запиту не надавалось. Жодних доказів на підтвердження заниження ціни на продукцію під час її реалізації позивачем не надано.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановле но, що у випадку, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної у випадках, визначе них цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першо го пп. 1.20.1 цього пункту».

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Отже, виходячи із зазначених норм дає підстави стверджувати, що звичайною вважа ється ціна, визначена сторонами у договорі (в т. ч. і у договорах поставки товарів), якщо не встановлено інше. Тобто, лише за умови наявності інших цін на ідентичні або однорідні товари на ринку у період здійснення господарських операцій сторонами, можливе встановлення факту заниження або завищення такої звичайної ціни.

Згідно ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. №507-ХІІ (із змінами та доповненнями) вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни і тарифи. Повноваження відповідних державних органів, у сфері регулювання державних цін і тарифів, встановлено постановою КМУ від 25.12.96 р. №1548. Зазначена постанова містить повний та вичерпний перелік товарів і послуг, ціни на які регулюються органами виконавчої влади і виконавчими органами міських рад. Жод ним із загальних документів не передбачається можливість обмеження мінімальної чи максимальної вартості товарів (молочної продукції).

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Відповідно до акту перевірки, податковим органом було визначено «звичайну ціну» на підставі даних бухгалтерського обліку позивача, тоді як з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до процедури, передбаченої законодавством з урахуванням цін на ідентичні чи однорідні товари.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про неправомірне завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2011 року на суму 606678,39 грн. та заниження валових доходів за 4 квартал 2010 року в сумі 253979,85 грн., заниження бази оподаткування податком на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 181878,71 грн., за грудень 2010 року 162973 грн., є помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати на суму товарів у залишках готової продукції на 01.04.11 року у сумі 90146,98 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 26 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу

Станом на 01.04.2011 року, тобто на початок 2 кварталу 2011 року, на рахунку 260 «Готова продукція» бухгалтерського обліку позивача, значилися залишки готової продукції у сумі 938 094, 98 грн.

До внесення змін у ст.138.8 Податкового кодексу України (Закон від 07.07.2011р. №3609-VI), загальногосподарські витрати по рахунку 91 до 01 серпня 2011 року повинні були враховува тись окремо від собівартості реалізованої продукції, тобто окремо від 901 рахунку бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 138.5 ст.138 ПК України, загальногосподарські витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені - тобто всією загальною сумою по рахунку 91 бухгалтерського обліку «Загальногосподарські витрати».

Підпунктом 43 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового коде ксу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 06.08.2011р. №3609, підпункт 138.10.1 було виключено.

З 01 серпня 2011 року у податковому обліку загальногосподарські витрати були включені до складу собівартості реалізованої продукції та на підставі п. 138.4 ст.138 визначалися витратами що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Позивачем надавалися картки складського обліку та журнали-ордери по рахунку 260 бухгалтерського обліку, які підтверджують, що залишки готової продукції станом 01.04.2011 року складали саме суму 938 094, 98 грн., з яких нематеріальна скла дова складає 90 146, 98 грн., а тому твердження суду першої інстанції, щодо ненадання належних доказів коригування витрат у 2 кварталі 2011 року на залишок суми у розмірі 72 888, 50 грн. є безпідставним.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 2а-13242/12/2070 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 470538,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 470538,00 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 166268,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99035,00 - скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 р. №0000332301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 470538,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 470538,00 грн., та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби від 26.09.2012 р. №0000442301 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі - 166268,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99035,00.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2013 р.