Ухвала суду № 32436193, 09.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р.Справа № 820/423/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/423/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

20 березня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено у повному обсязі.

ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на той факт, що станом на час проведення перевірки та складання акту від 06.02.2012 року, позивач мав ліцензію виключно на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Натомість перевезення ним як водієм у власному легковому автомобілі членів сім'ї та родичів не може бути підставою вимагати документи, передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відсутність таких документів у ОСОБА_1 на момент проведення перевірки не є порушенням у розумінні абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону. На думку заявника, судом першої інстанції безпідставно покладено на нього обов'язок з доказування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

У запереченнях на апеляційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її ухвалення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.12.2001, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.51).

ОСОБА_1 має ліцензію, видану 10.08.2011 Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, НОМЕР_2, на здійснення господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом; строк дії ліцензії: з 10.08.2011 - необмежений (а.с.15).

06.02.2012 року на а/д Харків-Сімферополь, Харківська область проведено перевірку транспортного засобу марки "Рено Трафік" номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1. За результатом перевірки складено акт, яким зафіксовано надання послуг по перевезенню пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення ліцензійної картки та договору із замовником послуги, чим порушено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". У графі "пояснення водія про причини порушень" акту від 06.12.2012 зазначено: "водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився" (а.с.49).

08.01.2013 року за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову №156500, якою до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в сумі 1700 гривень (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних документальних доказів на підтвердження заявлених вимог, в тому числі щодо факту надання перевіряючим всіх підтверджуючих документів щодо родинних зв'язків із пасажирами легкового автомобіля "Рено Трафік" номерний знак НОМЕР_1, тобто належним чином не доведено протиправність оскаржуваної постанови №156500 від 08.01.2013р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.11 та 12 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III, (далі - Закон; в тексті постанови приписи нормативно-правових актів у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху (Частина 15 ст.6 Закону).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України (Частина 18 ст.6 Закону).

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. N1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м.м.Києві та Севастополі.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. (Пункт 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.)

Згідно зі ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:

ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

Частиною 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 старшими державними інспекторами Троневич О.А. та Билінка М.О. на автомобільній дорозі Харків-Сімферополь, 19-й км. (Харківська обл.) була здійснена перевірка транспортного засобу, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1. Перевіркою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №075653 від 06.12.2012 (а.с.49).

Вказаним актом встановлено надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення ліцензійної картки та договору із замовником послуги, чим порушено ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач від пояснень до акту відмовився, не засвідчив фактів, на які посилався під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а саме: не вказав, що в салоні легкового автомобіля "Рено Трафік" номерний знак НОМЕР_1 06.12.2012 року знаходились члени його сім'ї. Крім того, всупереч вимозі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували його родинні зв'язки із пасажирами, не доведено, що такі документи пред'являлись старшим державним інспекторам, та ними не були взяті до уваги.

Згідно з копією розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.50), ОСОБА_1 отримав повідомлення про необхідність прибути 8 січня 2013 року до територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області для розгляду справи про вчинене порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт №075653 від 06.12.2012.

Пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що в разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Згідно з вимогами Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, керівник територіального управління Головавтотрансінспекції у Харківській області на підставі акта перевірки від 06.12.2012 прийняв 08.01.2013 постанову за №156500 про застосування до ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700грн. (а.с.48).

З розписки позивача (а.с.50) вбачається, що Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №075653 від 06.12.2012 розглянуто на засіданні комісії 8 січня 2013 року за присутності ОСОБА_1. Копію постанови про застосування фінансових санкцій №156500 від 08.01.2013 отримав особисто.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено наявність підстав для скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 08.01.2013р. №156500, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог та відмови у їх задоволенні.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність документів, що передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", у ОСОБА_1 на момент проведення перевірки під час перевезення ним як водієм у власному легковому автомобілі членів сім'ї та родичів, не є порушенням у розумінні абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону, колегія суддів вважає безпідставними в силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Проте, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин по справі, тому посилання позивача на протиправне покладення на нього обов'язку доказування правомірності власних дій, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/423/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2013 р.