Ухвала суду № 32435946, 02.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 2007/2а-1/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області на постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27.07.2012р. по справі № 2007/2а-1/12

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації , Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації , Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2012 року постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької райдержадміністраці Харківської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч. 1 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької райдержадміністрації Харківської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1, як інваліду II групи, одноразову компенсацію у відповідності до вимог ч. 1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплачених коштів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до приписів Бюджетного кодексу України, законів України "Про Державний бюджет" на відповідні роки, а також з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012, перерахунок та виплата компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється виходячи з обсягу видатків Державного бюджету України на відповідні цілі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до посвідчення НОМЕР_1, виданого 25 вересня 2007 року (а.с.14), є інвалідом другої групи з 20.12.2007 року і безстроково згідно з копією акту огляду МСЕК серії ХАР-06 за № 043620 (а.с. 16) .

ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, була виплачена одноразова компенсація в розмірі 284 грн. 40 коп. = (189 грн. 60 коп. 31.10.2007 року + 94 грн. 80 коп. - 26 березня 2008 року), що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (а.с.213).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов'язання провести позивачу нарахування та виплату одноразової компенсації відповідно до вимог ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції виходив з того, що позивач при встановленні 2 групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 20.12.2007 року мав право на отримання одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, проте відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку та виплаті позивачу компенсації у вказаному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у розмірі: інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI до ст. 48 Закону України №796-ХІІ були внесені зміни, зазначену статтю закону викладено в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також встановлено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

З вищевикладеного вбачається, що при обчисленні розміру компенсації позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, при встановленні групи інвалідності, відповідач мав керуватись нормами ст. 48 Закону України №796-ХІІ у редакції від 09.07.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано одноразову компенсацію в розмірі 284 грн. 40 коп.(189 грн. 60 коп. 31.10.2007 року + 94 грн. 80 коп. 26 березня 2008 року)а.с.213).

На момент проведення першої виплати спірної одноразової компенсації чинною була редакція ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 09.07.2007 року, яка встановлювала розмір одноразової компенсації при встановленні ІІ групи інвалідності - 45 мінімальних заробітних плат. При цьому згідно з ч. 3 ст. 48 цього Закону, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Оскільки доказів нарахування позивачу суми недоплаченої компенсації при встановленні групи інвалідності у розмірі, встановленому Законом №796, матеріали справи не містять, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача щодо отримання компенсації при встановленні групи інвалідності в розмірі, встановленому ст. 48 Закону № 796, порушені.

Посилання відповідача на виконання ним зобов'язань по нарахуванню та виплаті компенсації при встановленні групи інвалідності позивачу в межах відповідних бюджетних призначень, колегія суддів вважає неправомірними, виходячи з наступного.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 28 лютого 1991 року N 796-XII визначено право громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, в тому числі на отримання компенсації при встановленні групи інвалідності у випадках та на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 790, яке було чинним на час проведення виплат, обов'язок призначення та виплати соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, покладено на управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації.

Відповідно до п. 2.10 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09.08.2004р. № 136, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі змін умов зобов'язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 3 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Державного казначейства України Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов'язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких зобов'язань.

Пунктом 2.13 вказаного порядку передбачено, що бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг за оплатою за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законодавством України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і бюджетних асигнувань.

Таким чином, відповідач на виконання вказаних вимог повинен був подати до органів державного казначейства необхідні документи для реєстрації та обліку зобов'язання по сплаті позивачу суми спірної компенсації в розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте відповідачем не було проведено вказаних дій, передбачених діючим законодавством.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 27.07.2012р. по справі № 2007/2а-1/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.