Постанова № 32431928, 12.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2013 року письмове провадження № 826/2419/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С., судді Бояринцева М.А., Головань О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1ДоМіністерства аграрної політики та продовольства УкраїниПрозобов'язання надати запитувану інформацію

Головуючий суддя Винокуров К.С.

Судді: Головань О.В., Кротюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України, Міністерство, відповідач) про:

- зобов'язання Міністерство аграрної політики та продовольства України надати Позивачеві копії усіх запитуваних документів та запитувану інформацію;

- встановлення судом контролю щодо подачі Міністерством звіту про хід виконання судового рішення, зобов'язання Міністерство подати звіт у встановленому судом термін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2013 р. відкрито провадження у справі №826/2419/13-а та призначено попереднє судове засідання на 27.03.2013р.

Попереднє судове засідання 27.03.2013 р. було відкладене судом до 11.04.2013 р. у зв'язку із наданням можливості представнику відповідача підготувати додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 11.04.2013 було закінчено підготовче провадження у справі та призначено до колегіального судового розгляду.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи містяться письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, подане позивачем клопотання та те, що відповідач не прибув в судове засідання, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 позивач направив на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України - міністру ОСОБА_1 звернення в якій просив надати копію довідки за 1998 рік гр. ОСОБА_3 про його сумісництво на 0,25 ставки на кафедрі рослинництва Державної агроекологічної академії України (м.Житомир) у період 1988-1998 р.р. та копію листа за червень 1998 року викладачів та студентів (всього за 840 підписами). У разі відсутності таких документів за строками зберігання, надати належним чином засвідчені копії актів про знищення таких, про що повідомити запитувача. Також в позовній заяві фігурують запити від 17.08.2012 зазначено, що ним направлявся запит у формі «претензії від 14.06.2012 до Міністерства за наслідками корупції», проте також датований

Листом від 25.06.2013 № 37-18-1-15/11081 Мінагрополітики України за підписом заступника Міністра-керівника апарату І.Ю.Бісюк було повідомлено, що враховуючи термін зберігання запитуваних документів у відповідача відсутні.

09.07.2012, 24.07.2012 позивач звертався до відповідача з аналогічними запитами.

Листом від 02.08.2012 за № 37-18/1-16/13973 відповідач повідомив, що на державному зберіганні архіву Міністерства відсутні документи Державної агроекологічної академії України (м.Житомир) та рекомендовано звернутися із запитом до Державного архіву Житомирської області.

25.09.2012, 07.11.2012, 05.12.2012 позивач продовжував надсилати запити щодо надання запитуваної інформації.

Відповідачем до матеріалів справи додана доповідна записка складена Відділом публічної інформації, взаємодії з Кабінетом Міністрів України та розгляду зверення громадян від 03.04.2013 № 25-01-31/36, в якій на виконання доручення Першого заступника міністра політики і продовольства зазначено, що копії довідок за 1998 рік відносно ОСОБА_3 про його сумісництво на 0,25 ставки у період 1988-1998 роки, а також копії листів трудового колективу і студентів Державної агроекологічної академії України за червень 1998 року в архіві Міністерства відсутні та на зберігання не подавалися.

Крім того до матеріалів справи додана копія супровідного листа Житомирського Національного агроекологічного університету №559 від 02.04.2013 на адресу директора департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Кади гробу Сергію Володимировичу з доданням до нього акту від 21.11.2012 №38 про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду. Відповідно до супровідного листа, копії листів за 1998 рік були знищені відповідно до зазначеного акту. Як зазначено в акті, дані документи вилучені для знищення відповідно до ст. 23 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів, відповідно до якої термін зберігання копії листів - 5 років.

Додатково до зазначеного акту, до матеріалів справи Відповідачем долучено копію архівної довідки Житомирського Національного агроекологічного університету вих.. №109/01-16 від 02.04.2013 складеної архіваріусом університету в якій також зазначено, що копії листів за 1998 рік були знищені відповідно до зазначеного акту. Також в довідці, повністю аналогічно акту, зазначено, що дані документи вилучені для знищення відповідно до ст. 23 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів, відповідно до якої термін зберігання копії листів - 5 років.

Таким чином матеріалами справи підтверджується інформація, що була повідомлена Відповідачем Позивачу вищезазначеним листом-відповіддю №37-18-1-15 від 25.06.2012 на одне з його численних звернень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Проте відповідно до ч.3 ст. 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Частиною першою та другою ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що запитувані документи - копію довідки за 1998 рік гр. ОСОБА_3 про його сумісництво на 0,25 ставки на кафедрі рослинництва Державної агроекологічної академії України (м.Житомир) у період 1988-1998 р.р. та не могли бути надані фактично Відповідачем, оскільки таких не було, відповідно на зберігання до архіву Міністерства такі документи не передавались, і, відповідно Відповідачем не проводилось їх знищення, що, в свою чергу, виключає можливість надання акту про знищення таких документів. Доказів, які б свідчили про протилежне до матеріалів справи Позивачем надано не було. Таким чином немає підстав для задоволення позовних вимог Позивача в частині надання довідки за 1998 рік гр. ОСОБА_3 про його сумісництво на 0,25 ставки на кафедрі рослинництва Державної агроекологічної академії України (м.Житомир) у період 1988-1998 р.р., так як відсутні будь-які докази того, що Відповідач є розпорядником такої інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Що ж стосується вимог Позивача стосовно надання копії листа за червень 1998 року викладачів та студентів (всього за 840 підписами) то, як вже було зазначено вище, запитувані Позивачем документ також фактично не перебував у розпорядженні Відповідача, а раніше зберігався у Житомирському національним агроекологічним університеті, де і був знищений разом з іншою відповідно до акту № 38 від 21.11.2012 «Про вилучення для знищення документів не внесених до НАФ, що додатково підтверджується відповідною архівною довідкою. Що ж стосується можливості отримання примірника цього акту, відповідно до якого був знищений в тому числі зазначений лист, то розпорядником такої інформації є саме Житомирський національний агроекологічний університет, до якого і має бути направлений відповідний запит згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації»

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, відповіді щодо звернень позивача надавались однотипні, а згодом переписка припинилась у зв'язку з тим, що і на особистих приймах, і у зверненнях ОСОБА_1 піднімав одні і ті ж питання на які вже були надані відповіді Мінагрополітики України (копії відповідей містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закон №393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Що ж стосується вказаних в позовній заяві запиту Позивача від 17.08.12 з приводу «результатів виконання доручення прем'єр-міністра України Азарова М.Я. від 25.05.2012 №41-к-040229/06-1 стосовно зверення Позивача до Кабінету Міністрів України від 14.05.2012 про нецільове використання бюджетних коштів у сумі 14 млн. грн. гр.. ОСОБА_3 на посаді ректора Житомирського національного агроекологічного університету упродовж 1999-2011рр», та претензії «претензії від 14.06.2012 до Міністерства за наслідками корупції», то суд зазначає, що копії запита датованого 17.08.2012 до матеріалів справи Позивачем не додано. Посилання на зазначене доручення фігурує в іншіх запитах Позивача від 5.09.2012, 25.09.2012, 7.11.2012, проте копії такого доручення Прем'єр-Міністру України Позивачем до позову не додано, що виключає можливість надання оцінки діям Відповідача з приводу реагування на нього. Що ж стосується «претензії» від 14.06.2012, то в матеріалах справи з такою датою наявні лише вищезазначені два запити з приводу надання копії довідки за 1998 рік гр. ОСОБА_3 про його сумісництво на 0,25 ставки на кафедрі рослинництва Державної агроекологічної академії України (м.Житомир) у період 1988-1998 р.р. та копію листа за червень 1998 року викладачів та студентів (всього за 840 підписами), щодо яких судом надана оцінка.

Проте суд вважає за необхідне додатково зазначає, що Відповідачем до матеріалів справи додана копія довідки Житомирського національного агроекологічного університету з приводу того, що протягом 1999-2011 рр. з боку КРУ в Житомирській області було проведено 4 ревізії законного та цільового використання коштів державного бюджету, які оформлені відповідними актами, згідно яких фактів нецільового використання коштів не встановлено. Таким чином розпорядником інформації щодо використання коштів державного бюджету в Житомирського національного агроекологічного університету є, як сам університет, так і КРУ в Житомирській області.

Таким чином, суд не вбачає порушень з боку Мінагрополітики України в процесі листування та надання відповідей на вищезазначені звернення Позивача, в зв'язку з чим в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.С. Винокуров

Судді М.А. Бояринцева

О.В. Головань