Ухвала суду № 32426435, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-19232/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 по справі №16/82-2008 за позовом Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004912330/0 від 30.10.2008 у розмірі 4420,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2009 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач 28.04.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2009.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі-Закон України №265/95).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2008 співробітниками Державної податкової інспекції Тячівському районі м.Буштино була проведена перевірка господарської одиниці позивача -залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м.Буштино, вул.Травнева, 41, щодо здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт №0174/26/57/23/24102644 від 03.10.2008.

За висновками проведеної перевірки, встановлено, зокрема, що на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги в сфері грального бізнесу за готівковий розрахунок на 12 гральних автоматах, підключених до електроенергії та функціонуючих, обладнаних купюроприймачами, при наявності 12 торгових патентів із застосуванням одного реєстратора розрахункових операцій, через який здійснюються розрахункові операції - прийняття від гравця готівки на всіх 12 гральних автоматах.

На підставі акту перевірки прийнято рішення №0004912330/0 від 30.10.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4420,00грн.за порушення п.1, п.9 ст. 3 Закону України №265/95.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал» суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.

Суд апеляційної інстанції вказану позицію не підтримав з огляду на те, що комп'ютерно-касова система «Фіскал» не є сумісною з усіма гральними автоматами, у тому числі з введеними в експлуатацію раніше, що виключає висновок про вчинення правопорушення суб'єктом господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом України №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Аналіз наведених положень Закону України №265/95-ВР дає підстави вважати, що метою застосування РРО є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

У пункті 6 додатку до постанови №121 наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх РРО. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.

Правовий аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.

Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.

Закон України №265/95-ВР не містить визначення терміна «послуга», воно наведено в іншому документі - Законі України від 01.12.2005 №3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Відповідно до цього законодавчого акта послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО.

Будь-яка розрахункова операція за допомогою РРО реєструється один раз за надання послуги чи товару.

Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).

У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому РРО.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абзац п'ятнадцятий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.

У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.

Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції, а тому не мають бути обладнані РРО.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей касиром-оператором на Підприємстві. Проте, вказані обставини судами попередніх інстанції не досліджені. До того, ж судом залишено поза увагою, що спірним рішенням до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі п. 2 та п.4 ст.17 Закону України №265/95-ВР, проте, обставинам справи щодо вчинення правопорушення, за яке передбачена відповідальність п.4 вказаної статті, юридична оцінка судом не надана.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв