Ухвала суду № 32426432, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-23859/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Кварц-Сервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 по справі №2-а-12937/08/0470 за позовом Приватного підприємства «Кварц-Сервіс» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Кварц-Сервіс» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003982301/2 від 07.11.2008.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 25.06.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», ч.3 ст.70, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватним підприємством «Кварц-Сервіс» за період з 01.01.2006 по 31.03.2008, складено акт №69/231-30001328 від 02.07.2008.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2008 №0003982301/0, від 09.09.2008 №0003982301/1, від 07.11.2008 №0003982301/2, якими позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 125625,00грн., в т. ч. за основним платежем 83750,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 41875,00грн.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 с.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з фізичною oсoбою-підприємцем ОСОБА_1 вчиненими у період з серпня 2006 року по лютий 2008 року, оскільки актом від 23.10.2006 №16 анульовано реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, як платника податку на додану вартість, на підставі п. 9.8 ст.9 Закону України№168/97-ВР, а саме, у зв'язку з поданням податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців та відсутністю оподатковуваних поставок протягом такого періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно абз.1 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За результатом розгляду справи було встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не була зареєстрована платником податку на додану вартість, що виключає можливість видачі останньою податкових накладних.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновку судів попередніх інстанцій щодо неправомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Посилання позивача на приписи ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» є безпідставними, оскільки останній помилково ототожнює анулювання реєстрації з оприлюдненням даних з Реєстру для інформування платників податку.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Кварц-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв