Ухвала суду № 32426431, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Орлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 2а-4127/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо проведення з 23 вересня 2009 року по 06 жовтня 2009 року перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій; визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 жовтня 2009 року № 0004452303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Гермес», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі направлення від 23 вересня 2009 року № 339 була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - туристичного бюро, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Бажана, 14-А, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Гермес», за результатами якої складений акт від 28 вересня 2009 року (зареєстрований за № 639/26/51/23/31723277 від 06 жовтня 2009 року).

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у проведенні розрахункової операції з продажу туру до Єгипту вартістю 4000,00 грн. без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка.

08 жовтня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0004452303, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Гермес» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20000,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Гермес» (турагент) здійснювало посередницьку діяльність на підставі агентського договору по реалізації туристичних продуктів, укладеного 16 квітня 2009 року з ТОВ «Туртесс Тревел» (туроператором), та не реалізовувало власного туристичного продукту, а отже повинно було застосовувати реєстратор розрахункових операцій та видавати відповідні розрахункові документи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про туризм» (в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» (в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність; інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.

За приписами частини 1 статті 20 Закону України «Про туризм» (в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, спосіб проведення розрахунків за туристичні послуги залежить від того, продаж яких саме послуг чи туристичного продукту здійснюється: створених туристичною фірмою-продавцем самостійно чи створених іншими туроператорами та реалізованих у межах посередницької діяльності.

Зокрема, при продажу туристичними фірмами туристичного продукту чи послуг, які належать іншим туристичним підприємствам (туроператорам), а також туристичних, характерних та супутніх послуг інших суб'єктів підприємницької діяльності, розрахункові операції повинні проводитись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у встановленому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується умовами агентського договору по реалізації туристичних продуктів № Z-1749 від 16 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ «Гермес» (турагентом) та ТОВ «Туртесс Тревел» (туроператором) (арк. справи 15-18), позивач (турагент) здійснював реалізацію сформованого туроператором (ТОВ «Туртесс Тревел») туристичного продукту.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач був зобов'язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій при наданні послуг з реалізації сформованих туроператором (ТОВ «Туртесс Тревел») туристичних продуктів та, відповідно, видавати розрахункові документи.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що застосування податковим органом до ТОВ «Гермес» штрафних (фінансових) санкцій на суму 20000,00 грн. оспорюваним рішенням є правомірним.

Відповідно до частини 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно положень частини 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

За приписами частини 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується атом перевірки, директор туристичного бюро - ОСОБА_2 допустила перевіряючих до проведення перевірки, не перешкоджала у її проведенні та згідно пункту 4.1 розділу 4 акту перевірки зауважень до перевіряючих не мала.

За таких обстави, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, посадові особи органу державної податкової інспекції при проведенні перевірки господарської одиниці позивача діяли у межах повноважень, визначених законодавством України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Гермес» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна