Ухвала суду № 32426429, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-23867/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Романівському районі та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 по справі №2а-7923/09/0670 за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до Державної податкової інспекції у Романівському районі про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2010, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до Державної податкової інспекції у Романівському районі - задоволено. Визнано частково нечинним та скасовано рішення №0000012302 від 10.01.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1536,16грн.; визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202302 від 25.03.2009; визнано частково нечинним та скасовано рішення №0000022302 від 10.01.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12170,85грн.; визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192302 від 25.03.2009; визнано нечинним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0000011701/2 від 23.04.2009.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012302 від 10.01.2009 та №0000202302 від 25.03.2009. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 09.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.07.2010 прийняв їх до свого провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України №265/95-ВР), п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94), ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон України №996) та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.06.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.07.2010 прийняв їх до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 частково та змінити частково постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.17 Закону України №265/95-ВР, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі-Положення №637), ст.1, 2, 4 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом планової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2008, складено акт №428/231/13551865 від 23.12.2008

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.01.2009 №0000012302, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 52214,00грн. та №0000022302 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 26365,00грн., а також, прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2009 №0000011701, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 7695,00грн. (з них: 2565,00грн - за основним платежем та 5130,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами адміністративного оскарження, частково скасовані штрафні (фінансові) санкцій по рішенню №0000012302 в сумі 49976,00грн., а залишені в сумі 2238,00грн. та додатково прийнято нові рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000202302 від 25.03.2009 на суму 73740,00грн. та №0000192302 на суму 2431,00грн.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, зокрема за рішенням №0000012302, яке за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін в сумі 2238,00грн., слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 2.8, п. 2.9 п.2, п. 3.5 п.3 Положення №637, яке полягало в перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 1119,00грн., в тому числі: 24.05.2007 року на суму 223,60грн., 20.09.2007 на суму 448,00грн. та 25.10.2007 на суму 406,89грн., згідно копій касових книг, прибуткових та видаткових касових ордерів, платіжних відомостей.

Судами встановлено, що порушення позивачем правил обігу готівки вчинено 24.05.2007, 20.09.2007 та 25.10.2007, акт перевірки складено 23.12.2008, а штрафні (фінансові) санкції застосовані 10.01.2009.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення, висновок суду апеляційної інстанцій про неправомірність у повному обсязі рішення від 10.01.2009 №0000012302 відповідають вимогам закону.

Правильним є також висновок судів попередніх інстанцій щодо визнання нечинним рішення від 25.03.2009 №00000202302, яким штрафні санкції застосовано також з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначенних ст.250 Господарського кодексу України, оскільки виявлене порушення мало місце 05.11.2007 та 08.11.2007, а рішення про застосування санкцій прийнято 25.03.2009.

Крім того, суд касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача, що в даному випадку судами не застосовано спеціальний строк позовної давності 1095 днів, встановлений статтею 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за рішенням від 10.01.2009 №0000022302, слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем в 2006-2208 роках п.1 та п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР, оскільки підприємство здійснювало реалізацію товарів не власного виробництва за готівкові кошти через касу підприємства згідно прибуткових касових ордерів на загальну суму 5273,00грн. без проведення вказаних операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Постановляючи рішення про визнання часткового нечинним рішення від 10.01.2009 №0000022302, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутнє зазначене порушення, а саме отримавши попередню оплату від ОСОБА_1 за металобрухт, позивач обґрунтовано провів її оформлення через касу підприємства, шляхом виписки прибуткового касового ордеру, оскільки дана операція була спрямована на реалізацію буоякопфузчика, який був списаним основним засобом, що обліковувався на рахунку 10 «Основні засоби».

Разом з тим, за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що реалізація металобрухту бурякопгрузчика не відбулося, так як останній є майном пайового фонду та знаходиться у позивача на правах оренди і не може бути проданий.

Таким чином, отримавши попередню оплату за металобрухт, позивач отримав грошові кошти за товар, а не за основні засоби бурякопогрузчик, оскільки на той момент бурякопогрузчик ще не було визнано в належному порядку, шляхом оформлення відповідних документів, металобрухтом, а тому грошові кошти мали бути отримані та проведені через реєстратор розрахункових операцій.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вірно зазначив щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно рішень №0000022303 10.01.2009 та №0000192302 від 25.03.2009.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за податковим повідомлення-рішення від 23.04.2009 №0000011701, слугував висновок податкового органу про порушення пп.4.2.1, пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон України №889-IV), внаслідок безпідставного віднесення на валові витрати, витрати на відшкодування вартості мобільного зв'язку працівникам підприємства, одержане працівником від свого працедавця, в результаті чого додатково донараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2006-2008 роки на суму 2565,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» №21 від 10.06.2006 «Про виділення коштів на мобільний зв'язок», використання мобільного зв'язку певним працівникам підприємства дозволено тільки виключно по виробничих потребах на номери визначених працівників та номери підприємств, установ, організацій та їх керівників, з якими Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» і співпрацює, а також зобов'язано в кінці кожного робочого дня представляти списки вихідних дзвінків та кількість використаних хвилин в телефоні.

Судом встановлено, що списання коштів на виплати мобільного зв'язку, позивачем проводилось без надання зазначених в наказі документів, що свідчить про правомірність висновку податкового органу про безпідставне віднесення даних витрат на валові, а також щодо безпідставного не включення отриманих працівниками сум до прибутку за відповідні податкові періоди.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Романівському районі та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв