Ухвала суду № 32426425, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-24151/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного від 08.06.2010 по справі №2а-6046/09/2/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства «Укпостач» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим в особі Красноперекопського управління Державного казначейства, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання надати висновок

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Укпостач» (далі - ЗАТ «Укпостач», позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Красноперекопська ОДПІ АР Крим, відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУДК України в АР Крим, відповідач-2) в особі Красноперекопського управління Державного казначейства, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дії відповідача-1 щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 205217,00грн., 152,00грн. та застосування штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 73924,40грн., визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000022400/0 від 29.04.2009, №0000042304/0 від 27.02.2009, №0000042304/1 від 20.03.2009, №0000042304/2 від 05.05.2009, зобов'язання відповідача-1 надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням сум у розмірі 205217,00грн. та 152,00грн., що підлягають відшкодуванню з бюджету (з урахуванням зміни позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000022400/0 від 29.04.2009, №00000422304/0 від 27.02.2009, №0000042304/1 від 20.03.2009, №0000042304/2 від 05.05.2009. Зобов'язано Красноперекопську ОДПІ надати відділенню Державного казначейства у місті Красноперекопськ ГУДК України в АР Крим висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 205369,00грн., що підлягає відшкодуванню ЗАТ « Укпостач» з Держаного бюджету. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного від 08.06.2010, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Красноперекопської ОДПІ надати відділенню Державного казначейства у м.Красноперекопськ ГУДК України в АР Крим висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 205369,00грн., що підлягає відшкодуванню Закритому акціонерному товариству Укпостач» з Державного бюджету, скасовано та провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим 25.06.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного від 08.06.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.3, п.1.8 ст.1, абз. «д» пп. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.86, п.1 ч.1 ст.109, п.1 ч.1 ст.157, ст.159 Кодексу адмінітсратвиного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1559/15-02/30169718 від 17.12.2008, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з 01.03.2008 по 31.10.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №00022821502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 219786,17грн.

За результатами адмінітсратвиного оскарження податковим органом було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0000022400/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, вересень та травень 2008 року у розмірі 205217,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугували висновки податкового органу про порушення позивачем абз. «д» пп. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України №168 з посиланням на факт непідтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобов'язань у ланцюгу поставки, зокрема ТОВ «Фурнітура-Сервіс», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 219789,17грн. При цьому, відповідач виходив з того, що ТОВ «Фурнітура-Сервіс» має ознаки фіктивності, що свідчить про укладення договору без настання реальних наслідків.

Також, на підставі акту №375/23-4/301169718/24 від 23.02.2009, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Укпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за жовтень 2008 року, а також за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2009 №0000042304/0, від 20.03.2009 №0000042304/1, 05.05.2009 №0000042304/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 152,00грн.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Правильним є також висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Красноперекопської ОДПІ надати відділенню Державного казначейства у м.Красноперекопськ ГУДК України в АР Крим висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 205369,00грн., що підлягає відшкодуванню Закритому акціонерному товариству Укпостач» з Державного бюджету, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного від 08.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв