Ухвала суду № 32426424, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-41075/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Карука О.О.

відповідача Іващенка О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 по справі №2а-1265/10/1870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» до Державної податкової інспекції у місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, за участю Прокуратури Сумської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі-ВАТ «Сумихімпром», позивача) до Державної податкової інспекції у місті Суми (далі-ДПІ у м.Суми, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі-ГУДКУ у Сумській області, відповідач 2) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2009 №0001022306/0/88315; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 569022,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 14.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 19, 92 Конституції України, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.10.2009 позивачем подано до ДПІ у м.Суми податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2009 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 3197958,00грн.

Податковим органом проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в період лютий - жовтень 2008 року, січень-серпень 2009 року.

Перевіркою було встановлено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за рахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за даними ВАТ «Сумихімпром» складає 10594392,00грн., а за даними перевірки 10025370,00грн. Тобто різниця становить -569022, 00грн., яка виникла у зв'язку з тим, що підприємство невірно визначило суму податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, яка задекларована у рядку №3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», наданого підприємством по декларації на додану вартість за вересень 2009 року.

За результатом перевірки складено акт №8767/23-6/05766356 від 15.12.2009, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення 21.09.2009 №0001022306/0/88315, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 569022,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість». При цьому податковий орган виходив з того, що в ході проведення планової документальної перевірки ВАТ «Сумихімпром» за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 (акт №6931/2312/0566356-89 від 06.10.2009) встановлено, що до початку проведення перевірки, а саме 17.08.2009 підприємством було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (отримання податкових накладних попередніх періодів) на збільшення податкового кредиту за наступні звітні періоди: за липень 2008 року - на суму 7269,00грн.; за серпень 2008 року - на суму 124593,00грн.; за вересень 2008 року - на суму 60359,00грн.; за жовтень 2008 року - на суму 2920,00грн.; за січень 2009 року - на суму 7982,00грн.; за лютий 2009 року - на суму 21044,00грн.; за березень 2009 року - на суму 16148,00грн.; за квітень 2009 року - на суму 30299,00грн.; за травень 2009 року - на суму 298463,00грн. Загальна сума уточнення податкового кредиту - 569077,00грн.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У разі відмови і боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, у разі якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною. Саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, якщо право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулися господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що фактично податкові накладні, які збільшили податковий кредит по уточнюючих розрахунках за липень 2008 року; за серпень 2008 року; за вересень 2008 року; за жовтень 2008 року; за січень 2009 року; за лютий 2009 року; за березень 2009 року; за квітень 2009 року; за травень 2009 року були отримані ВАТ «Сумихімпром» в липні-серпні 2009 року. Оскільки позивач не скористався своїм правом та не подав заяву зі скаргою на тих постачальників, які не надали своєчасно податкові накладні за вищевказані періоди, право на податковий кредит в сумі 569077,00грн. за липень 2008 року; за серпень 2008 року; за вересень 2008 року; за жовтень 2008 року; за січень 2009 року; за лютий 2009 року; за березень 2009 року; за квітень 2009 року; за травень 2009 року перевіркою не підтверджено.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо відсутності на момент проведення перевірки податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, рішення судів про відсутність підстав для задоволення є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв