Ухвала суду № 32426420, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К-11213/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Христинівський молокозавод»на постановуГосподарського суду Черкаської області від 05.11.2007та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009у справі № 07/4283аза позовомВідкритого акціонерного товариства «Христинівський молокозавод»доДержавної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Христинівський молокозавод» звернулось до суду з адміністративним позовом, у відповідності до якого просило визнати неспинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області № 0000542301/0 від 15.12.2006.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 05.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Христинівському районі Черкаської області було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, за результатами якої складений акт № 29/23-01/00451725 від 11.12.2006;

- в ході проведення перевірки податковим органом встановлено неможливість підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2006 в сумі 11 361,00 грн. та порушення позивачем пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а саме - завищення податкового кредиту з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 82 289,00 грн.);

- на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Христинівському районі Черкаської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0 від 15.12.2006, яким позивачу за порушення пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року у розмірі 82 289,00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно включено до зазначеної у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року, фактично сплаченої ним у серпні 2006 року, суми податку на додану вартість у розмірі 167 227,00 грн. - суми податку на додану вартість із придбаних товарів, право на податковий кредит за якими виникло у попередні (до серпня 2006 року) місяці та, відповідно, завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на 82 289,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з підставності та обґрунтованості прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання - платника податків права на бюджетне відшкодування сум раніше сплаченого податку на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані положеннями підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на той період).

За змістом пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є оплата відповідної суми податку на додану вартість покупцем товару (послуг) постачальнику товару (послуг) в ціні товару (послуг) у попередньому податковому періоді, наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, який передує тому податковому періоду, за який заявляється бюджетне відшкодування, та у періоді, за який заявляється бюджетне відшкодування.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Однак, для підтвердження права на бюджетне відшкодування підлягає встановленню факт та розмір сплати позивачем ВАТ «Христинівський молокозавод» податку на додану вартість у ціні придбаних товарів за реальними господарськими операціями в серпні 2006 року, що є необхідною умовою з'ясування наявності або відсутності права позивача на бюджетне відшкодування.

А відтак, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій відносно відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року у розмірі 82 289,00 грн.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та встановлення зв'язку між фактом придбання позивачем товарів (послуг) і його господарською діяльністю.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Христинівський молокозавод» задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 05.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний