Ухвала суду № 32426417, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-32369/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Корчук І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 по справі №2-а-1509/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі-ТОВ «Фоззі-Фуд», позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі-ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, відповідач) задоволено. Скасовано рішення від 07.05.2009 №0002112302 в частині застосування штрафних санкцій на суму 465393,36грн.

Рішення суду мотивовано безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на те, що відсутність первинних документів за місцем реалізації товарно-матеріальних цінностей не можна вважати відсутністю обліку у розумінні п.12 ст.3, ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 11.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області просила скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, п. 8, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведення перевірки магазину ТОВ «Фоззі-Фуд», розташованого за адресою: м.Київ, шосе Харківське, 81, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, податковим органом було складено акт №0179101323/32294926 від 17.04.2009.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 07.05.2009 №0002112302 про застосування до ТОВ «Фоззі-Фуд» в сумі 465512,36грн.

Підставою для застосування штрафних фінансових санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.8 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у знаходженні на реалізації у позивача 7 найменувань товару без наявності цінників (прейскурантів) у грошовій одиниці України, та п.12 ст.3 вказаного Закону, яке полягало у неведенні обліку товарів за місцем реалізації на суму 232696,68грн.

Позивачем оскаржується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг»).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст.1, 4, п.5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Судом встановлено, позивач у своїй діяльності використовує певний порядок, встановлений наказом директора ТОВ «Фоззі-Фуд» від 01.01.2008 №1 «Про обліку політику підприємства», відповідно до пункту 8.6 якого первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що виготовлені як на паперових, так і на магнітних носіях інформації, мають зберігатися в архів підприємства. Місцезнаходження архіву підприємства, згідно з наказом директора ТОВ «Фоззі-Фуд від 02.04.2008 №683/1 «Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку» - офісне приміщення бухгалтерії підприємства за адресою: м.Київ, вул.Філатова, 7.

Крім того, судом встановлено, що товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де відбувається приймання товару та здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням комп'ютерних програм бухгалтерського обліку « 1С-підприємство» та «SAP», після чого всі документи передаються кур'єром до архіву підприємства - центральної бухгалтерії, де вони зберігаються.

Враховуючи вищезазначене, а також за наявності первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 465393,36грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв