Ухвала суду № 32426410, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року м. Київ К-1706/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009

у справі № 2а-2739/08/1370

за позовом Комунального підприємства „Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень: №0003381502/0 від 19.11.2007, №0003631502/0 від 25.12.2007.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: №0003381502/0 від 19.11.2007; №0003631502/0 від 25.12.2007.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за період з 01.03.2007 по 30.10.2007 та складено акт № 977/15-6/03348910 від 14.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003381502/0 від 19.11.2007, яким за затримку на 153 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 256877, 23 грн. позивачу визначено штрафну санкцію у розмірі 50% у сумі 128438, 65 грн..

Також, за результатами перевірки дотримання вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу за період з 01.07.2007 по 30.11.2007 та складено акт №1083/15-6/03348910 від 17.12.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003631502/0 від 25.12.2007, яким за затримку на 151 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 87716, 87 грн. позивачу визначено штраф у розмірі 50% у сумі 43858, 44 грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що кошти надходили до бюджету, у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спрямовувалися в погашення податкового боргу, який виник раніше ніж частина податкового боргу, оскільки п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі № 2а-2739/08/1370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі № 2а-2739/08/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко