Ухвала суду № 32426413, 12.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2013 р. м. Київ К-40944/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 по справі №2а-3147/10/0270 за позовом Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 позовні вимоги Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» (далі-ДП «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі-ДПІ у м.Вінниці, відповідач) - задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Вінниці щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0002152300/0, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0002152300/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 08.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №238/2320/01128475 від 12.07.2010, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002152300/0 від 26.07.2010, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75543,00грн., у тому числі 50362,00грн. основного платежу та 25181,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не використані в межах господарської діяльності платника податку на суму 49244,00грн. в тому числі 2060,00грн. з вартості придбаних інфрачервоних обігрівачів у ТОВ «Спецпромтех», 47184,00грн. з вартості основних засобів, які переведені із виробничих у невиробничі згідно з наказом директора ДП «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» №292 від 25.12.2008, загальною залишковою вартістю 235920,00грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок формування податкового кредиту на суму 1118,00грн., який не підтверджено податковою накладною по операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ДТ «Бора».

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Аналогічні вимоги визначені і п'ятим абзацом п.п.7.4.1 п.7. ст.7 вказаного Закону, в якому вказано, що якщо у подальшому товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, - будівництва, спорудження).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідне заниження позивачем податку на додану вартість в грудні 2008 року на 47184,00грн. грунтується на тому, що основні засоби - автостоянка, споруда компресорної, споруда механічної дільниці, споруда пральні, споруда цеху №3, загальною залишковою вартістю 235920,00грн. виведені зі складу І групи з метою подальшого продажу згідно з наказом директора ДП «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» №292 від 25.12.2008 не були використані в господарській діяльності з метою отримання прибутку платником, а тому підстави для нарахування на них амортизаційних відрахувань відсутні. При цьому, податковий орган виходив з того, що про наявність вказаних обставин свідчить наказ директора та дані про нарахування податкової амортизації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в акті перевірки відомостей щодо встановлення факту використання спірних основних фондів в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, або в операціях з переведення основних фондів до складу невиробничих фондів; відсутності встановлених судом обставин, які б позбавили позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями щодо придбання інфрачервоних обігрівачів у ТОВ «Спецпромтех» та по операції з ТОВ ДТ «Бора», яка підтверджена податковою накладною, пред'явленою перевіряючим на момент проведення перевірки, але не взята останніми до уваги.

З таким висновком суд апеляційної інстанції не погодився та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що на момент проведення перевірки основні засоби значаться на балансі підприємства, в той же час не були використані в господарській діяльності з метою отримання доходу. Суд також вказав на неправомірність формування податкового кредиту за господарськими операціями щодо придбання обігрівачів у ТОВ «Спецпромтех» та по операції з ТОВ ДТ «Бора», оскільки позивачем не доведено факту економії енергоносіїв внаслідок придбання обігрівачів, а також послався на встановлений перевіркою факт відсутності податкової накладної по операції з ТОВ ДТ «Бора».

Проте, такий виносок судів є передчасним та помилковим, оскільки судами залишено поза увагою, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Разом з тим, обгунтовуючи висновок щодо безпідставного визначення позивачеві податкових зобов'язань, суд першої інстанції вказав, що наказ директора та дані про нарахування податкової амортизації не можуть бути визнані належними доказами, оскільки не містять відомостей а ні щодо факту невикористання вказаних вище основних фондів у господарській діяльності позивача, а ні щодо переведення їх у невиробничі фонди, в свою чергу суд апеляційної інстанції встановивши факт невикористання спірних основних фондів в господарській діяльності також послався на наказ директора ДП «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» №292 від 25.12.2008 та перебування основних фондів на балансі підприємства. Проте, судами не надано юридичної оцінки обставинам щодо відображення спірної операції у бухгалтерському обліку підприємства.

Крім того, дійшовши різних висновків про право позивача на податковий кредит за господарськими операціями щодо придбання інфрачервоних обігрівачів у ТОВ «Спецпромтех» та по операції з ТОВ ДТ «Бора», суди не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо зазначених в актах перевірки фактів, з якими податковий орган пов'язує вчинення позивачем порушення.

Таким чином, висновки судів зроблені без дотримання вимог ст.ст. 70, 71 КАС України, згідно яких суд мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та ст. 86 КАС України, згідно з якою суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи є порушенням ст.ст. 11, 159 КАС України. Зазначене порушення норм процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України не може бути усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для всебічного та повного з'ясування обставин справи і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод «ВіАЗ» задовольнити частково.

Скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук