Ухвала суду № 32425431, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.справа № 2а-14175/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-14175/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Днепр-Строй" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Днепр-Строй" (далі за текстом - ТОВ „НВП „Днепр-Строй") звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська (далі за текстом - Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська), в якому просило , з урахуванням уточнень до позовної заяви, визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 року, №0000791701/2 від 26.10.2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 року, №0000791701/2 від 26.10.2010 року про визначення ТОВ „НВП „Днепр-Строй" податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4537,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9075,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ „НВП „Днепр-Строй", як юридичну особу, зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.03.2009 року за місцезнаходженням: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Комісара Крилова, буд.25, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №053013.

Відповідно до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ „НВП „Днепр-Строй" та результати його діяльності за період з 13.03.2009 року по 31.03.2009 року (далі за текстом - довідка) статутний капітал позивача відповідно до установчих документів на момент його створення складав 30,25 тис. грн., станом на 31.03.2010 року 60,5 тис. грн. Станом на 31.03.2010 року статутний капітал сформовано в сумі 60,5 тис. грн., або на 100 відсотків, заборгованість засновників (учасників, акціонерів) по внесках у статутний капітал відсутня.

До моменту державної реєстрації засновником ТОВ „НВП „Днепр-Строй" ОСОБА_1 було внесено 50% статутного капіталу власним майном на загальну суму 30250,00 грн. В подальшому ОСОБА_1 внесено іншу частину до статутного капіталу у грошовій формі на загальну суму 30250,00 грн.: 14.05.2009 року 3500,00 грн., 21.05.2009 року 3500,00 грн., 27.05.2009 року 5000,00 грн., 01.06.2009 року 10000,00 грн., 10.06.2009 року 5250,00 грн., 19.06.2009 року 3000,00 грн.

27.07.2010 року за результатом проведення планової виїзної перевірки ТОВ „НВП „Днепр-Строй" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2009 року по 30.09.2009 року, Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська складено акт перевірки №6283/23/36439616, відповідно висновків якого встановлено порушення пункту 8.1 статті 8, пункту17.2 статті 17, пункту19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889 (далі за текстом - Закон №889), щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 4537,50 грн.

05.08.2010 року Лівобережною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000791701/0 про визначення ТОВ „НВП „Днепр-Строй" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 13612,50грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4537,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9075,00грн.

02.09.2010 року, за наслідком розгляду первинної скарги позивача, Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000791701/1 від 02.09.2010 року про визначення ТОВ „НВП „Днепр-Строй" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 13612,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4537,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9075,00 грн., яке отримано позивачем 13.09.2010 року.

26.10.2010 року, за наслідком розгляду повторної скарги позивача, Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000791701/2 від 26.10.2010 року про визначення ТОВ „НВП „Днепр-Строй" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у тому ж розмірі, що й у вищезазначених податкових повідомленням-рішеннях, яке було отримане позивачем 19.11.2010 року.

Спеціальним законом з питань визначення, нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб є Закон № 889.

Відповідно до пункту1.2 статті 1 Закону №889 дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 „в" статті 1 Закону №889).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889.

Пунктом 9.6 статті 9 передбачено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат; інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (підпункт 9.6.2 пункт 9.6 статті 9 Закону № 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (підпункт 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону №889 під терміном „інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Із змісту норми підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону Закон N 889 вбачається, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, вважаються саме придбанням інвестиційного активу.

Враховуючи викладене, внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону № 889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норми статті 12 Закону № 889.

Крім того, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

У відповідності до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Статтею 144 ЦК України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті; вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до довідки у статутний капітал ТОВ „НВП „Днепр-Строй" засновником ОСОБА_1 було внесено в якості внеску до статутного капіталу товариства основні засоби майно та гроші - у загальній вартості 60,5 тис. грн.

Отже, в даному випадку мала місце операція з внесення фізичною особою - засновником ТОВ „НВП „Днепр-Строй" рухомого майна та грошових коштів до статутного капіталу юридичної особи - резидента ТОВ „НВП „Днепр-Строй" в обмін на емітовані ним корпоративні права, що відповідно до вищевикладених норм діючого законодавства України вважаються придбанням частки в статутному капіталі ТОВ „НВП „Днепр-Строй" (тобто, інвестиційного активу), а не операції міни, як зазначено в акті перевірки.

Посилання в акті перевірки на норми ст.ст. 715 та 716 ЦК України, при обґрунтуванні свого висновку про те, що внесок (інвестування) фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її сторони відчуженням такого майна, тобто операцією міни, є безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Відповідно до вищевикладених норм діючого законодавства України внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, а не на товар, як це визначено у статті 715 ЦК України. Крім того, нормами ст.ст. 115, 144 ЦК України, 86 ГК України чітко визначено, що майно, передане товариству учасниками (засновниками) є вкладом до статутного капіталу (фонду) товариства , а не об'єктом купівлі-продажу.

За таких обставин, зважаючи, що внесок (вклад) фізичної особи - засновника ТОВ „НВП „Днепр-Строй" у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи - ТОВ „НВП „Днепр-Строй" є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону №889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статті 12 Закону N 889, то неутримання та неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб при здійсненні внеску фізичною особою до статутного капіталу у вигляді майна є правомірним та таким, що ґрунтуються на положеннях Закону № 889.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки відсутні порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, на підставі яких відповідач встановив факт неправомірності неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з вартості майна при здійсненні внеску фізичною особою до статутного капіталу ТОВ „НВП „Днепр-Строй", то податкове повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 р. та №0000791701/2 від 26.10.2010 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4357,50 грн., прийняті на підставі висновків Акту перевірки, є неправомірним.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, оскільки у відповідача були відсутні підстави для висновку про обов'язок позивача нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб при здійсненні операцій з внеску фізичною особою - засновником майна до статутного капіталу ТОВ „НВП „Днепр-Строй", то підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9075,00 грн., відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щоприйняті Лівобережною МДПІ податкові повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 р. та №0000791701/2 від 26.10.2010 року не ґрунтуються на вимогах закону, внаслідок чого є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-14175/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко