Ухвала суду № 32425291, 09.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. справа № 2а-0870/1671/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі № 2а-0870/1671/11 за позовом Запорізького обласного центру зайнятості до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення суми штрафу,

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2013 року задоволено позов Запорізького обласного центру зайнятості та стягнуто з виконавчого комітету Бердянської міської ради штраф за порушення п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 36398,03 грн.

Постанова суду мотивована обов'язком роботодавця подати до центру зайнятості звіт про наступне вивільнення працівника, який виконавчим комітетом виконано не було, у зв'язку з чим до відповідача правомірно застосовано штрафні санкції, стягнення яких є предметом спору у справі. Крім цього, суд першої інстанції зазначив про те, що рішення про застосування штрафних санкцій було предметом судового дослідження у справі за позовом Виконавчого комітету Бердянської міської ради, за наслідками розгляду якої судом зроблено висновок про правомірність оскарженого рішення. Встановивши обставини, які свідчать про те, що на час розгляду справи суми штрафу відповідачем не сплачені, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Бердянська міська рада Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду безпосередньо стосується прав та обов'язків міської ради, оскільки суми штрафу стягнуті судом мають бути виплачені за рахунок місцевого бюджету. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про обов'язок відповідача повідомити центр зайнятості про майбутнє вивільнення працівника, оскільки судом не враховано спеціальні норми права, зокрема, Закон України «Про державну службу», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими визначено і спеціальні підстави для звільнення, ніж ті, які передбачено КЗпП України. У спірному випадку працівника звільнено у зв'язку зі звільненням його керівника, що не є тотожнім звільненню з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України. З огляду на те, що у випадку такого звільнення працівників не попереджається про наступне звільнення, то у відповідача був відсутній і обов'язок подавати відповідний звіт до центру зайнятості.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 31.01.2011 року посадовими особами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Запорізького ОЦЗ було проведено первинну перевірку відповідача з підстав додержання вимог п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII за період з 01.01.2010 року по 30.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2011 року №02/20, в якому зафіксовано порушення п.5 ст.20 Закону №803-XII. Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 працював у Виконавчому комітеті Бердянської міської ради на посаді помічника міського голови патронатної служби з 13.08.2009 року та був звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень Бердянського міського голови, п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується також розпорядженням від 10.11.2010 року №323-к. Звіти за формою №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» і № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» відповідачем до Бердянського міського центру зайнятості не надавались, що саме представником відповідача не заперечувалось.

На підставі Акту 02.02.2011року прийнято рішення №1/20 про накладення штрафу за недотримання вимог п.5 ст.20 Закону №803-XII щодо несвоєчасного подання звітності до державної служби зайнятості, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільного працівника, що складає 36398,03 грн.

Вказане рішення отримано відповідачем 07.02.2011р., але у добровільному порядку не виконано, суми штрафних санкцій не сплачено.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на обов'язок відповідача направляти до центру зайнятості звіти, у разі звільнення працівника та встановивши обставини, які свідчать про невиконання такого обов'язку відповідачем, обгрунтовано вказав на правомірність застосування штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору у цій справі.

Так, відповідно до п.5 ст.20 Закону №803-XII при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Факт не подання звітності до центру зайнятості, у випадку звільнення працівника ОСОБА_1, відповідачем не заперечувався. Натомість, як вбачається з заперечень на позов (а.с.63-64), відповідач наполягав на тому, що у спірному випадку працівника звільнено у зв'язку зі звільненням його керівника, що не є тотожнім звільненню з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України. З огляду на те, що у випадку такого звільнення працівників не попереджається про наступне звільнення, то у відповідача був відсутній і обов'язок подавати відповідний звіт до центру зайнятості.

Вказаним доводам відповідача, які фактично викладені і в апеляційній скарзі Бердянської міської ради Запорізької області, суд першої інстанції надав належну правову оцінку та обгрунтовано зазначив про те, що чинним законодавством, яке регулює як питання проходження служби у державних органах, органах місцевого самоврядування так і яким визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, не звільнено роботодавця від подання звітів до центру зайнятості у випадку, на який посилався відповідач.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що рішення №1/20 про накладення штрафу було предметом судового дослідження у справі №2а-0870/2619/11 за позовом виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області. За наслідками розгляду справи, судом прийнято постанову від 16.05.2011р., яка набрала законної сили 25.07.2011р. (а.с.46-48) та якою відмовлено у задоволенні позову. У вказаній поставі суд встановив обставини, які свідчать про правомірність застосування до виконавчого комітету штрафних санкцій за порушення вимог п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ч.1 ст.72 КАС України, обгрунтовано вказав на те, що обставини встановлені рішенням суду у справі №2а-0870/2619/11, не потребують доказуванню у цій справі, предметом якої є стягнення штрафних санкцій, визначених рішенням №1/20.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно та у розмірі, встановленому законодавством застосовані до відповідача штрафні санкції за порушення п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує..

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі № 2а-0870/1671/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк