Ухвала суду № 32420661, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13135/12

Колегії суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Голубєвої Г.К. Степашка О.І.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012

у справі № 2а-15163/10/0470

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулася до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Нікопольської ОДПІ) про скасування рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011, залишеною без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, відповідач проти заявлених вимог позивача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарській одиниці - магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Під час перевірки відповідачем виявлено порушення підприємцем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у частині здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, та частини першої статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» щодо відсутності торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності.

За результатами перевірки складений Акт (довідка) № 20405874/2310, на підставі якого 08.02.1010 відповідачем прийняті рішення № 0000102340/0/5929 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7,74 грн., № 0000092340/0/5930 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 27 240,00 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом під час проведення перевірки було дотримано вимоги чинного, на той час, податкового законодавства України, та обґрунтовано застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за виявленні порушення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, ФОП ОСОБА_4 була особисто ознайомлена під підпис з направленнями на перевірку; допустила до проведення перевірки представників податкового органу; акт перевірки, як приватний підприємець, підписала власноручно (27.01.2010) без заперечень.

Посилання позивача на той факт, що вона під час перевірки підприємницьку діяльність не здійснювала, а працювала продавцем в магазині СПД ОСОБА_5 не знайшло документального підтвердження. Крім того, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, представник позивача підтвердила факт відсутності, зареєстрованого трудового договору між ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_5

Що стосується посилання позивача на необхідність попередження суб'єктів господарювання за 10 днів про проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Частиною першою та другою статті 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з частиною 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «;Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Як слідує з направлень на перевірку від 27.01.2010 № 38/234 та № 39/234, її метою є здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Частиною першою статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

За приписами абзаців 1, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пункту 1.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених 27.05.2008 N 355 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за 10 календарних днів до початку проведення планової виїзної перевірки підрозділи органів ДПС, які очолюють перевірки згідно з планом-графіком, інформують про її проведення підрозділи погашення прострочених податкових зобов'язань, оподаткування юридичних осіб, оподаткування фізичних осіб, економічного аналізу та прогнозування, податкової міліції, боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, а у разі здійснення платником податків зовнішньоекономічної діяльності - підрозділи контролю у сфері ЗЕД.

Наведені підрозділи органу ДПС, отримавши інформацію про початок перевірки платника податків, протягом 3 робочих днів з дня її отримання в обов'язковому порядку направляють підрозділам, що очолюють перевірку, наявну інформацію щодо платника податків, яка може свідчити про ухилення від сплати податків або ймовірне заниження платником податків податкових зобов'язань, наявність податкового боргу платника податків, а також повідомляють про участь (відмову від участі) посадових осіб зазначених структурних підрозділів у проведенні перевірки.

Зважаючи на те, що метою перевірки було саме питання дотримання господарською одиницею, яка належить позивачу, вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та не стосувалося питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обов'язку повідомлення позивача про проведення такої перевірки за 10 днів у даному випадку у податкового органу не було.

Крім іншого, частиною другою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання платнику податків документів, визначених частиною 1 цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вже зазначалось вище, позивач допустив перевіряючих до перевірки та не перешкоджав у її проведенні. Матеріали перевірки підписав особисто, про що свідчать матеріали справи.

Крім того, під час розгляду даної справи позивачем не було надано жодного належного доказу, який би спростовував факт виявлених порушень пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у частині здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, та частини першої статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» щодо відсутності торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає законними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності проведеної перевірки та законності прийнятих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу..

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

у справі № 2а-15163/10/0470 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Голубєва Г.К. (підпис) Степашко О.І.