Ухвала суду № 32420656, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13736/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Голубєвої Г.К. Степашка О.І. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Вишневський В.Л.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012

у справі № 2а-9905/10/7/0170

за позовом Приватного підприємства «Крим-Єврострой»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Крим-Єврострой» (надалі -позивач, ПП «Крим-Єврострой») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (надалі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.07.2010 № 0022232301/0, від 22.07.2010 № 0022242301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 адміністративний позов ПП «Крим-Єврострой» задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.07.2010 № 0022232301/0 про донарахування ПДВ в сумі 54763 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27552 грн., а також від 22.07.2010 № 0022242301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 244892 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251809 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ в АР Крим була проведена перевірка ПП «Крим-Єврострой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за результатами якої 16.07.2010 складено акт № 9793/23-2/33187609 (надалі акт).

Відповідно до висновків акта перевірки, відповідачем встановлено порушення приписів п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні податку на прибуток на суму 244 892 грн., а також встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 54763 грн.

Крім того, перевіркою було виявлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій по прибутку в сумі 1724139 грн., в т.ч. за 2 квартал 2009 року в сумі 11955грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 93480 грн., за 4 квартал в сумі 7385 грн., за 1 квартал 2010року в сумі 1611319 грн.

На підставі акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 22.07.2010 № 0022242301/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 244 892 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 809 грн. та від 22.07.2010 № 0022232301/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 54763 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27552грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми. Крім того, суд дійшов висновку, що під час формування валового доходу порушень законодавства позивачем допущено не було.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємстві» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємстві» встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Як правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки, відповідачем було зроблено висновок про допущення порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження валових доходів, з посиланням виключно на реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку і показники валових доходів позивача за період 01.01.2009 по 31.03.2010 та результати обробки відхилень, встановлених системою автоматизованого зіставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилання та оцінки на конкретні первинні бухгалтерські документи (в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), висвітлення їх показників та обґрунтування на підставі таких документів встановлені порушення. При цьому, самі дані системи автоматизованого співставлення, які використані відповідачем для визначення валового доходу позивача, про що вказано в акті перевірки, не є, в розумінні норм чинного законодавства, первинними бухгалтерськими і податковими документами, а тому не можуть свідчити про здійснення господарських операцій між суб'єктами підприємницької діяльності і проведених між ними розрахунків за товари (роботи, послуги).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про заниження валового доходу без фактичного дослідження первинних документів, що вказує на порушення встановленого порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, що водночас свідчить про необґрунтованість висновків акта перевірки, як документа, який є носієм доказової інформації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2010 по даній справі була призначена судова бухгалтерська експертиза. З експертного висновку від 22.12.2010 № 135/10 вбачається, що експертом досліджувалися документи бухгалтерського обліку позивача за період, перевірений відповідачем, та встановлено, що висновки податкового органу про заниження товариством валового доходу на суми вказані в акті перевірки конкретно по кожному контрагенту, первинними бухгалтерськими документами, не підтверджуються.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу у другому, третьому та четвертому кварталах 2009 року.

Крім того, акт перевірки містить дані про те, що у період, що перевірявся податковий орган встановив заниження валового доходу по контрагентам у 2010 році: дохід в сумі 741402 грн., отриманий в січні 2010 року від КП «Альянс», дохід в сумі 439414 грн., отриманий в лютому 2010 року від КП «Альянс», дохід в сумі 9198 грн., отриманий в лютому 2010 року від ЗАТ «Н-Перемога», дохід в сумі 410664 грн., отриманий в березні 2010 року від КП «Альянс», дохід в сумі 9198 грн., отриманий в березні 2010 року від ЗАТ «Н-Перемога», інший дохід в сумі 1443 грн., що разом за 1 квартал 2010 року становить 1611319 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в І кварталі 2010 року ПП «Крим-Єврострой» продало вказаним вище контрагентам товар на суму 1611319 грн. (без ПДВ), яку і відобразило в ряд. 01.1 Декларацій з прибутку за І квартал 2010 року. При цьому, дані Декларації свідчать про те, що дохід в сумі 15800 грн., отриманий позивачем у зв'язку із списанням в березні 2010 року кредиторської заборгованості, включено останнім у валовий дохід, а тому висновок відповідача про заниження задекларованих показників в ряд. 01.6 «Інших доходів» Декларації по прибутку за І квартал 2010 року в сумі 15800 грн., є необґрунтованим та непідтвердженим.

Відтак, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, щодо необґрунтованості висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу в перевіреному періоді в сумі 1 739 939 грн., є обґрунтованим.

Що стосується доводів відповідача про порушення позивачем приписів п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу сум заниження податкового зобов'язання з ПДВ стали ті ж операції з контрагентами, по яким було встановлено заниження позивачем валового доходу, які, як зазначено вище, в господарській діяльності позивача у відповідному періоді не мали місця.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що у березні 2010 року позивачем було продано КП «Альянс» товар на суму 492798 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 82133 грн., в березні 2010 року ЗАТ «Н-Перемога» на суму 11034 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1839 грн. Суму ПДВ за вказаними господарськими операціями включено до податкового зобов'язання за березень 2010 року та відображено в Декларації з ПДВ за березень 2010 року (83 972 грн.).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що висновок відповідача про заниження позивачем в травні, липні, серпні, вересні та грудні 2009 року, а також в березні 2010 року податкового зобов'язання з ПДВ на суму 106536 грн., є безпідставним.

Крім того, згідно висновків акта перевірки позивачем за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, зокрема в лютому 2010 року по операціям з ТОВ «Химагроюг» завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 4308 грн., яка вказана в додатку № 5 до Декларації з ПДВ як сплачена в ціні товару.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до положень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, в лютому 2010 року позивач придбав у ТОВ «Химагроюг» товар на суму 25850 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4308 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.02.2010 № 04-02/01 і податковою накладною від 04.02.2010 № 40201, у якій ПДВ складав 4308 грн. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджено наданим до суду платіжним доручення № 29 від 04.02.2010.

Оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заборону на включення до складу податкового кредиту лише тих сум ПДВ, що не підтверджені податковою накладною, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого останній може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Крім того, означені факти підтверджуються і висновком судової бухгалтерської експертизи від 22.12.2010 № 135/10.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки та протиправність прийнятих на підставі таких висновків перевірки податкових повідомлень-рішень від 22.07.2010 № 0022232301/0 та від 22.07.2010 № 0022242301/0, є обґрунтованим, а відповідні рішення судів такими, що ухвалені з дотримання вимог матеріального та процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-9905/10/7/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Голубєва Г.К. (підпис) Степашко О.І.