Ухвала суду № 32420616, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/65671/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012

та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012

у справі № 2а-14323/11/0170/26

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кримхліб»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кримхліб» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0001334001 від 02.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки ПАТ «Кримхліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрооіл Групп» за період з 01.05 по 31.05.2011, складено акт № 395/40-01/00381580 від 17.10.2011, в якому встановлено порушення п. п. 198.1, 198.2 ст. 198, ст. 186 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в розмірі 433 713,77 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.11.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001334001 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 433 713,77 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що правочини між позивачем та підприємствами-постачальниками, та далі по ланцюгах постачання, не мали на меті настання реальних наслідків, тому податковий кредит в розмірі 433 713,77 грн. сформований неправомірно.

Також, судами встановлено, що 15.02.2011 між ВАТ «Кримхліб», як покупцем та ТОВ «Агрооіл Групп», як постачальником, укладений договір постачання № 15/02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти і оплатити соняшникову олію нерафіновану 1 ґатунку ДСТУ 4492:2005 по складу, найменуванню, цінам і кількості, вказаним у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

При цьому, за умовами договору, розрахунки за товар здійснюються позивачем у національній валюті України - гривні по факту поставки не пізніше 120 календарних днів з моменту переходу права власності на товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента. Покупець також зобов'язувався при перерахуванні грошових коштів вказувати в призначенні платежу номер і дату договору, а також номер і дату додатку (специфікації).

28.02.2011 між позивачем та ТОВ «Агрооіл Групп» укладено додаткову угоду про надання товарного кредиту, за умовами якої ТОВ «Агрооіл Групп» поставляє продукцію позивачу за договором постачання № 15/02 від 15.02.2011 із відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту. За користування товарним кредитом ВАТ «Кримхліб» виплачує ТОВ «Агрооіл Групп» відсотки у розмірі 0,6% за кожний день фактичного користування товарним кредитом на кожну поставлену партію продукції згідно видаткової накладної.

Факт виконання угод між ПАТ «Кримхліб» та ТОВ «Агрооіл Групп» судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття, податковими накладними, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, специфікаціями, платіжними дорученнями, банківськими виписками, журналами-ордерами.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи №126 від 23.01.2012 встановлено, що за документами бухгалтерського обліку ВАТ «Кримхліб» підтверджується придбання, оплата та використання у господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Агрооіл Групп» за договором постачання № 15/02 від 15.02.2011, висновки акту перевірки № 395/40-01/00381580 від 17.10.2011 не підтверджуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний