Ухвала суду № 32420143, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р. Справа № 6434/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П, Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку пиьмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ЗАТ "Автонавантажувач" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-5703/11/1370 за позовом ЗАТ "Автонавантажувач" до Державної податкової інспекції в Яворівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.05.2011 року ЗАТ "Автонавантажувач" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Яворівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001792320/0 від 19.10.2010 р. про визначення ЗАТ «Автонавантажувач»суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 150000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте безпідставно та з порушенням чинного законодавства України, дані бухгалтерського обліку позивача відображають дані первинних документів, згідно даних податкового обліку віднесено до складу податкового зобов»язання з надання послуг ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» податок на додану вартість в сумі 1280034 грн., в т.ч. в грудні 2008 р. 1280034 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Представник ЗАТ "Автонавантажувач" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою задоволити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно даних податкового обліку, а саме представлених до перевірки податкових накладних, додатку № 5 до Декларації з податку на додану вартість, а також податкових декларацій з податку на додану вартість, віднесено до складу податкового зобов'язання по згаданих операціях з наданих послуг ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» податок на додану вартість в сумі 1280034, 00 грн., в т.ч. в грудні 2008 року- 1280034,00грн. Дані бухгалтерського обліку в повному об'ємі відображають дані первинних документів, а саме Актів прийому-передачі наданих послуг від 18.12.2008 року згідно Договору доручення від 23.06.2008 року та податкових накладних.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Автонавантажувач»за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 1619/23-2/31210049 від 29.09.2010 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001792320/0 від 19.10.2010 р., яким визначено позивачу податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 150000 грн.

Згідно висновків акту перевірки ЗАТ «Автонавантажувач»порушено п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 150000 грн., в т.ч. за грудень 2008 р. 150000 грн.

Як вбачається з акту перевірки та не оспорюється сторонами висновок про неповне відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій з надання послуг ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»ґрунтується на дослідженні наступних документів:

-договору доручення від 23.06.2008 р. укладеного між ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»та ЗАТ «Автонавантажувач»,

-актів прийому-передачі наданих послуг №№ 1-4 від 18.12.2008 р.,

-акту від 19.12.2008 р. № 5/ПВ прийому-передачі векселів до договору доручення від 23.06.2008 р.,

-податкових накладних.

При дослідженні зазначених документів податковим органом встановлено, що ЗАТ «Автонавантажувач»занижено суму наданих послуг в 4 кв.2008 р. в розмірі 900000 грн., в т.ч. ПДВ 150000 грн.

В позовній заяві позивач, а в судовому засіданні його представник стверджували про правомірність відображення господарських операцій з посиланням на те, що актом № 2 прийому-передачі наданих послуг від 18.12.2008 р. підтверджується надання послуг на суму 2416530 грн., в т.ч. ПДВ 402755 грн., а не, як встановлено перевіркою, на суму 3316530 грн., в т.ч. ПДВ - 552755 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Про необґрунтованість заявленого відшкодування ПДВ з бюджету, на думку ВСУ, можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу про наявність таких обставин (постанова ВСУ від 08.09.2009 р. № 09/143):

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця розташування майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення та облік інших господарських операцій;

- проведення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як зазначив Верховний суд України, наявність у платника податку належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обов'язковими, але не безумовними підставами для формування податкового кредиту та відшкодування його з бюджету, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності(постанова СПуАС ВСУ № 08/121 від 03.06.2008 р., постанова СПуАС ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р.).

Колегія суддів бере до уваги те, що ДПІ у Яворівському районі Львівської області до матеріалів справи долучено отриману під час перевірки копію акту від 18.12.2008 р. № 2 прийому-передачі наданих послуг до договору доручення від 23.06.2008 р., згідно якого вартість наданих послуг становить 3316530 грн., з яких ПДВ 552755 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання позивача на вилучення акту № 2 прийому-передачі від 18.12.2008 р. на суму 2416530 грн., в т.ч. ПДВ 402755 грн. є безпідставними, оскільки згідно листа Слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області від 01.12.2011 р. № 10258/091 акт не вилучався під час обшуку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ЗАТ "Автонавантажувач" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-5703/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук