Ухвала суду № 32420129, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р. Справа № 125058/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2a-1970/1792/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулося в суд з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яким просило стягнути заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. на користь управління.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не в повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4010,30 грн. за період січень-грудень 2011 року, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з січня по грудень 2011 року в сумі 4010,30 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на р/р №37194076001901 ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО - 838012, код - 21156433.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивачем до моменту звернення з адміністративним позовом до суду, починаючи з січня 2011 року по грудень 2011 року відповідні вимоги і претензії про погашення заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду їй не надсилались і не вручались. Про їх отримання вона не розписувалась. Це позбавило її права поетапно перераховувати внески до Пенсійного фонду, не доводячи суму боргу до 4010,30 грн., яку на даний час відповідач не має можливості сплатити через тяжке фінансове становище.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що, ОСОБА_1 03.12.2009 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Бережанською районною державною адміністрацією Тернопільської області, та згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у розмірах, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для відповідних платників збору.

Однак відповідач не в повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду України у зв'язку з чим станом на день подання позову за ним рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн., яка виникла за період січень-грудень 2011 року, що підтверджується звітом про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2011 рік, який самостійно поданий відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області та карткою особового рахунку платника єдиного внеску.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 4, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок , нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області.

Згідно вимог п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.

З приводу заперечень відповідача, суд зазначає, що відповідач подала до органів Пенсійного фонду України звіт за 2011 рік, в якому самостійно визначила суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 4010,30 грн..

Абз. 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційного скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2a-1970/1792/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. Дякович

СУДДІ С.П. Нос

А.І. Рибачук