Ухвала суду № 32419345, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К-60142/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 р.та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 р.у справі № 13/324за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0006172306/0 від 24.07.2008.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «НІКО», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Торговий дім «НІКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року, за результати якої складено акт №368/23-6/32158818 від 11.07.2008.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року на суму 143 550,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006172306/0 від 24.07.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 200 970,00 грн. (з яких: основний платіж - 143 550,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 57 420,00 грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом на підставі акта перевірки № 605/23-10/32158818 від 15.01.2007.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали безпідставним та необґрунтованим прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619, за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб'єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт №368/23-6/32158818 від 11.07.2008, тоді як спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 605/23-10/32158818 від 15.01.2007.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки, який не є тим актом, в якому зафіксовані результати виїзної планової перевірки позивача, проведеної відповідачем, а тому прийняте відповідачем оспорюване податкове повідомлення-рішення не можна визнати правомірним.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний