Ухвала суду № 32419361, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/88760/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" (далі - ТОВ "Авант") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ) в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов ТОВ "Авант" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Авант" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Коростенською ОДПІ 16.06.2010 року проведена камеральна (невиїзна) перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Авант" за березень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №121/15-02 від 16.06.2010 року.

В акті перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.4, 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в березні місяці 2010 року на суму 33391, 00 грн., за рахунок чого зменшено податкові зобов'язання по сплаті податку до бюджету на суму 33391, 00грн.

На підставі акту перевірки Коростенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000281601/0 від 29.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33391, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1670, 00 грн., а всього в розмірі 35061, 00 грн.

В результаті адміністративного оскарження відповідач скасував податкове повідомлення-рішення №0000281601/0 від 29.06.2010 року в частині основного платежу в сумі 20687, 00 грн. та зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 1035, 00 грн., в іншій частині основного платежу в сумі 12704, 00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 635, 00 грн. залишив без змін, а скаргу підприємства без задоволення, про що винесено відповідне рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2010 року №25/22050168/94.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Авант" та ПП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу макухи соняшникової. На виконання умов договору, ПП ОСОБА_1, відповідно до видаткових накладних №3 від 09.03.2010 року, №8 від 29.03.2010 року та податкових накладних №3 від 09.03.2010 року, №8 від 29.03.2010 року був поставлений товар (макуха соняшникова) позивачу на суму 76224, 00 грн., в вартості якого сума ПДВ склала - 12704,00 грн. ТОВ "Авант" було отримано товар та в рахунок поставлених товарів було перераховано ПП ОСОБА_1 згідно платіжних доручень №173 від 09.03.2010 року, №237 від 29.03.2010 року на суму 80566,00 грн., в тому числі ПДВ 13427,67 грн. Тобто, господарські операції з поставки товарів мали реальний характер, оскільки були в подальшому реалізовані ТОВ "Авант" іншому покупцю - СТОВ "Птахівник". З отриманих коштів позивач сформував податкові зобов'язання з ПДВ.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, отримані від постачальника, оформлені належним чином та відповідають вимогам Законодавства України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000281601/1 від 03.09.2010 року є нечинним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Авант".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров