Ухвала суду № 32419317, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К-52571/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009

у справі № 2а-4838/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000472320/0 від 24.10.2007, № 0000472320/1 від 27.12.2007, № 0000472320/2 від 26.03.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000472320/0 від 24.10.2007, № 0000472320/1 від 27.12.2007, № 0000472320/2 від 26.03.2008.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- з 07.09.2007 по 05.10.2007 Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2005 по 30.06.2007;

- за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 3417/232/33607742 від 12.10.2007, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - позивачем до складу валових витрат неправомірно віднесено: у 1-му кварталі 2006 - витрати у сумі 328 408,71 грн., у 4-му кварталі 2006 - витрати у сумі 176 320,22 грн., у 1-му кварталі 2007 - витрати у сумі 53 247,47 грн., у 2-му кварталі 2007 - витрати у сумі 29 173,37 грн. на отримання послуг від нерезидентів відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг б/н від 07.12.2006 (угода про надання послуг в межах групи від 29.09.2000, укладена з холдинговою компанією «ІМІ Кайнок Лімітед»), актів прийому - передачі послуг б/н від 28.03.2006, № К 1022 від 07.12.2006 (договір про надання послуг в межах групи від 31.10.2005, укладений з «ІМІ Корнеліус Бенелюкс С.А.), акту № 01-0101/2007-1 від 07.05.2007 (договір № 0101/2007-1 на інжинірингові послуги від 03.01.2007, укладений з «ІМІ Cornelius Deutschland GmbH), оскільки, на думку перевіряючих, надані до перевірки документи не можуть вважатися такими, що фіксують та підтверджують господарські операції, та, крім актів виконаних робіт, інших підтверджуючих документів, які б свідчили про використання даних послуг у власній господарській діяльності, ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» за період, що перевірявся, не надано;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472320/0 від 24.10.2007, яким позивачу було донараховано податок на прибуток у сумі 146 787,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 73 393,50 грн.

- за результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 10 939,50 грн. донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж - 7 293,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3 646,50 грн.), в іншій частині - залишено без змін;

- за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472320/1 від 27.12.2007 про донарахування податку на прибуток у сумі 139 494,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 747,00 грн.

- ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» оскаржило повторно податкові повідомлення-рішення № 0000472320/0 від 24.10.2007 та № 0000472320/1 від 27.12.2007 в адміністративному порядку та рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1858/10/25-103 від 19.03.2008 Державна податкова інспекція у Харківській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000472320/0 від 24.10.2007;

- за результатами розгляду повторної скарги Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472320/2 від 26.03.2008 про сплату податку на прибуток у сумі 139 494,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 747,00 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим визначення позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з відсутністю порушень п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій були досліджені первинні документи, на підставі яких позивачем були віднесені суми понесених ним витрат до валових, та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум, віднесених до валових витрат, а також встановлений зв'язок між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний