Ухвала суду № 32419243, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/85971/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Приватного підприємства "РКС" та Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "РКС" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "РКС" (далі - ПП "РКС") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року позов С/Г ТОВ "Ліщинське" задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.08.2009 року №0001911742/0/17-123 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 468,00 грн. (у т.ч.: 156,00 грн. - за основним платежем, 312,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 10.08.2009 року №0003622342/0, від 08.09.2009 року №0004142342/0 повністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року апеляційні скарги ПП "РКС" та ДПІ у м. Рівне залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої та апеляційної інстанції ПП "РКС" та ДПІ у м. Рівне подали касаційні скарги.

ПП "РКС" просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

ДПІ у м. Рівне просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Рівне з 16.07.2009 року по 24.07.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «РКС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. За наслідками перевірки складено акт від 29.07.2009 року №46/35/32171116.

У акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема: пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3327,00 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в частині завищення податкового кредиту на 232466,00 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на 7583,00 грн., у т.ч.: за січень 2009 року на 7583,00 грн., а також завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суму ПДВ на 224613,00 грн.; ст.228 Цивільного Кодексу України в частині укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету; пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» п.20.2 ст.20, пп.«а» п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 180,83грн.

На підставі акта перевірки від 29.07.2009 року №46/35/32171116 ДПІ у м. Рівне прийнято: податкові повідомлення-рішення: від 07.08.2009 року №0001911742/0/17-123 про визначення зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 542,49 грн.; від 10.08.2009 року №0003622342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65 грн.; від 10.08.2009 року №0003612342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50 грн.; від 10.08.2009 року №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00 грн.; від 08.09.2009 року №0004142342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.08.2009 року №0001911742/0/17-123 про визначення зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 542,49 грн., у т.ч.: 180,83 грн. за основним платежем, 361,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене податкове повідомлення-рішення ПП «РКС» оспорює лише в частині визначення зобов'язання в сумі 468,00 грн., у т.ч.: 156,00 грн. за основним платежем, 312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане донарахування податкового зобов'язання ДПІ у м. Рівне здійснено у зв'язку з висновками, зробленими під час проведення перевірки, про не оподаткування позивачем доходів, отриманих як додаткове благо працівником підприємства ОСОБА_1 у вигляді відшкодування господарських витрат на пальне, яке було придбано за межами області. Придбане пальне було оприбутковано підприємством на рахунок 203 «Паливо».

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки придбане пальне було оприбутковане підприємством та використовувалося у власній господарській діяльності, то кошти, відшкодовані ПП «РКС» ОСОБА_1 за придбане ним для підприємства пальне, не є додатковим благом останнього у розумінні п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009 року №0001911742/0/17-123 підлягає до скасування в частині визначення зобов'язання в сумі 468,00 грн., у т.ч.: 156,00 грн. за основним платежем, 312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003622342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65 грн., у т.ч.: 3327,00 грн. за основним платежем, 919,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2008 року між ПП «РКС» (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) було укладено договір про надання безпроцентної позики №01/290808. У періоді, що підлягав перевірці, в касу підприємства ОСОБА_2 було внесено 13308,00 грн. Дані операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т рах. 30 «Каса», К-т рах.3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях».

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

За змістом вказаних норм та п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога повинна бути включена платником податку, який отримав таку допомогу, до складу валового доходу у періоді, в якому відбулося таке отримання (в даному випадку оприбуткування в касі підприємства).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що кошти, внесені ОСОБА_2 у касу позивача, в сумі 13308,00 грн. є поворотною фінансовою допомогою та підлягають включенню до складу валового доходу підприємства у відповідних періодах.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003622342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65 грн., у т.ч.: 3327,00 грн. за основним платежем, 919,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому воно підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.09.2009 року №0004142342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00 грн., у т.ч.: 54,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказане рішення податкового органу було прийнято за наслідками розгляду скарги ПП «РКС» від 21.08.2009 року на ряд податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 06.08.2009 року. №15561/35-30, зокрема, і на податкове повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003622342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 4246,65 грн., у т.ч.: 3327,00 грн. за основним платежем, 919,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Під час розгляду вказаної скарги ДПІ у м. Рівне встановлено правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3327,00 грн. та поряд з цим неправильне визначення розміру штрафних санкцій в сумі 919,65 грн. згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III розмір штрафу у даному випадку повинен становити 973,65 грн. Таким чином, рішенням від 04.09.2009 року №38865/25-09 ДПІ у м. Рівне збільшила на 54,00 грн. суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі на 54,00 грн. штрафну (фінансову) санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 10.08.2009 року №0003622342/0.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки судом було спростовано обставини, які стали підставою для донарахування ПП «РКС» податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 10.08.2009 року №0003622342/0, а саме податкове повідомлення-рішення визнано протиправним, то податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009 року №0004142342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 54,00 грн., у т.ч.: 54,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, також є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003612342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50 грн., у т.ч.: 7853,00 грн. за основним платежем, 3926,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкового повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.11.2007 року між ПП «РКС» (замовник) та ТОВ «Платформа-Центр» (підрядник) укладено договір підряду у капітальному будівництві. ТОВ «Платформа-Центр» виписано податкові накладні які включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних. Розрахунки з ТОВ «Платформа-Центр» позивачем проведено шляхом безготівкового перерахування коштів. Суми ПДВ на підставі вказаних податкових накладних ПП «РКС» включено до складу податкового кредиту. Суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Платформа-Центр» підтверджені податковими накладними, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сама по собі наявність у ПП «РКС» податкових накладних не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом розд.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені наказом державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у складених ПП «РКС» та ТОВ «Платформа-Центр» актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за листопад, грудень 2007 року не вказано номер договору підряду та дати його укладення, а акт приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за листопад 2007 року не містить дати складання цього документа.

За змістом п.п.56, 57 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668, сторона, яка відповідно до договору підряду забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією. У разі коли зобов'язання щодо забезпечення робіт матеріальними ресурсами покладено на замовника, підрядник зобов'язаний прийняти та вжити заходів до їх збереження. Матеріальні ресурси передаються відповідно до графіка їх передачі та у порядку, визначеному договором підряду. Замовник може змінювати ці умови тільки за згодою підрядника. Підрядник несе відповідальність за неналежне використання, втрату, знищення або пошкодження (псування) з його вини переданих йому замовником матеріальних ресурсів.

Згідно з п.31 Загальних умов підрядник зобов'язаний, зокрема, подати замовнику звіт про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок у разі, коли забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами повністю або частково здійснюється замовником.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що крім податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та договору підряду у капітальному будівництві, жодних документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували вказані обставини не надано. За даними акта перевірки вказаних документів податковому органу теж надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактичного виконання ТОВ «Платформа-Центр» робіт по реконструкції незавершеного будівництвом готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок, передбачених договором підряду від 02.11.2007 року. За таких обставин, обумовлений правочин між ПП «РКС» і ТОВ «Платформа-Центр» є таким, що вчинений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямований на штучне формування позивачем податкового кредиту та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що прийняті ДПІ у м. Рівне податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009 року №0003612342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11779,50 грн., у т.ч.: 7853,00 грн. за основним платежем, 3926,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 10.08.2009 року №0003632342/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 224613,00 грн., є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 24.11.2009 року №0005452342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00 грн., у т.ч.: 7139,00 грн. за основним платежем, 3570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 31.12.2009 року №0005832342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00 грн., у т.ч.: 18711,00 грн. за основним платежем, 9355,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05.11.2009 року по 11.11.2009 року ДПІ у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «РКС» щодо взаємовідносин з ТОВ «Платформа-Центр», ПП «Технополіс-Комплект», ПП «Стаміна», ПП «ТОП-КОМ» за період з 01.07.2006 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено акт від 16.11.2009 року №1490/23-400/32171116. У вказано акті зафіксовано порушення позивачем: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті завищення податкового кредиту на 25850,00 грн. по взаєморозрахунках з постачальником ПП «Технополіс-Комплект» занижено ПДВ на суму 25850,00 грн. На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято, податкове повідомлення-рішення від 24.11.2009 року №0005452342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 10709,00грн.;

Також, з 17.12.2009 року по 18.12.2009 року ДПІ у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «РКС» щодо взаємовідносин з ТОВ «Платформа-Центр», ПП «Технополіс-Комплект», ПП «Стаміна», ПП «ТОП-КОМ» за період з 01.07.2006 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено акт від 21.12.2009 року №1685/23-400/32171116. У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті завищення податкового кредиту на 25850,00 грн. по взаєморозрахунках з постачальником ПП «Технополіс-Комплект», занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2008 року на 7139,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2008 року на 18711,00 грн. На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 року №0005832342/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 28066,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2007 року між ПП «РКС» (замовник) та ПП «Технополіс-Комплект» (підрядник) укладено договір підряду у капітальному будівництві. Обєкт будівництва реконструкція незавершеного будівництва готельного комплексу «Либідь» під житловий будинок у с.Зоря Рівненського району, вул. Жовтнева, 7. На виконання вищевказаного договору підряду ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2В та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 на суму155100,00 грн. ПП «Технополіс-Комплект» виписано податкові накладні які ключені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних. Розрахунки з ПП «Технополіс-Комплект» позивачем проведено шляхом безготівкового розрахкнку. Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних ПП «РКС» включено до складу податкового кредиту. Суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект» підтверджені податковими накладними, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сама по собі наявність у ПП «РКС» податкових накладних не є вичерпним доказом, що підтверджує обґрунтованість визначення позивачем спірних сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" дозволяє платнику податку формувати податковий кредит за двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Судами попередніх інстанцій зазначеноено, що право на формування податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування позивача по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект» належним чином не підтверджене, не встановлено фактичного виконання ПП «Технополіс-Комплект» робіт, передбачених договором підряду від 01.02.2007 року. Обумовлений правочин між ПП «РКС» та ПП «Технополіс-Комплект» є таким, що вчинений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямований на штучне формування позивачем податкового кредиту та в силу вимог ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ПП «РКС» було занижено суми податку на додатку на додану вартість, що підлягає до сплати за травень 2008 року на 7139,00 грн. та завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за листопад 2008 року на 18711,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на 25850,00 грн. по господарським операціям з ПП «Технополіс-Комплект».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ПП "РКС" підлягають тільки частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Приватного підприємства "РКС" та Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров