Ухвала суду № 32418606, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р. Справа № 57139/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Левицька Н.Г., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом прокурора міста Тернополя до відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2011 року прокурор міста Тернополя звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про скасування розпорядження голови правління відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» №27 від 01.12.2010 року та зобов'язання голову правління відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» вжити заходів для проведення оплати листків непрацездатності працівників підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою міста Тернополя перевіркою за зверненням голови Обласної ради профспілок Присяжного А.В. встановлено, що розпорядженням голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року зобов'язано працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку, починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення. У зв'язку з тим, що дане розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства, 15.04.2011 року прокуратурою міста Тернополя внесено протест № 90 3908 вих. 11 на розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року, у якому вимагалося вищевказане розпорядження скасувати та вжити заходів до проведення оплати листків тимчасової непрацездатності працівників ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно». Однак, 05.05.2011 року відповідач своїм листом № 8/76-307 відхилив протест прокуратури. Оскільки, працівники ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» позбавлені права на оплату листків тимчасової непрацездатності позивач звернувся з позовом у суд.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано розпорядження голови правління відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» ( код ЄДРПОУ 00306650) №27 від 01.12.2010 року та зобов'язано голову правління відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» вжити заходів для проведення оплати листків непрацездатності працівників підприємства.

Представник відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у запереченні на адміністративний позов №8/110-449 від 09.06.2011р. ВАТ «Текстерно» зазначило, що причиною відправлення працівників, які подають листки непрацездатності на простій починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення стало складне фінансове становище в якому опинилося Підприємство після відновлення роботи (близько чотирьох місяців робота всього Підприємства була призупинена). Платити протягом п'яти днів подвійну заробітну плату (одну - працівникові, який втратив працездатність, другу - працівникові, який суміщає його посаду) за штатну одиницю ВАТ «Текстерно» було не в змозі. Якщо працівник в час простою на роботу не приходить, він не може вимагати оплати часу простою відповідно до частини першої статті 113 КЗПП. В їх випадку працівник під час простою хворіє, то він апріорі не може бути присутнім на роботі, а отже, не може розраховувати на оплату передбачувану ст. 113 КЗПП. Таким чином, враховуючи що правова конструкція простою, автоматично виключає наявність в цей час робочих днів згідно з графіком роботи, та як доведено вище заробітну плату працівник під час простою не отримує (бо хворіє і не відвідує роботу), то у ВАТ «Текстерно» абсолютно відсутні підстави для надання в рамках п. 2 Порядку матеріального забезпечення працівникам, які під час простою 4 були тимчасово непрацездатними. Згідно ст. 34 КЗПП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Отже, згідно даної норми закону простій може бути викликаний будь-якою причиною як об'єктивного так і суб'єктивного характеру. Крім того, позивач в позові, а також і протягом судових слухань не ставив під сумнів правомірність відправлення працівників ВАТ «Текстерно» на простій, і не наводив цей факт як підставу задоволення позову.

В судовому засіданні представника відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а прокурор заперечив проти них.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною прокуратурою міста Тернополя перевіркою за зверненням голови Обласної ради профспілок Присяжного А.В. встановлено, що розпорядженням голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року зобов'язано працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку (простій), починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення.

15.04.2011 року прокуратурою міста Тернополя винесено протест № 90 3908 вих. 11 на розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року, у якому вимагали вищевказане розпорядження скасувати та вжити заходів до проведення оплати листків тимчасової непрацездатності працівників ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно».

05.05.2011 року відповідач своїм листом № 8/76-307 повідомив прокуратуру м. Тернополя, що даний протест відхилено, оскільки вищевказане розпорядження винесене у відповідності до умов колективного договору, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, п. 4 Порядку оплати п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 439, а тому підстав для скасування розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року, і як наслідок для виконання вимог, які зазначені у протесті № 90 3908 вих. 11 від 15.04.2011 року відсутні.

Суд першої інстанції встановив, що голова правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» своїм розпорядженням № 27 від 01.12.2010 року зобов'язав працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку (простій), починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення, та зобов'язано головного бухгалтера підприємства не проводити оплату листків непрацездатності керуючись ст. 36 Закону № 2240-ІІІ як за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Однак, як правильно зазначалося, згідно ст. 84 КЗПП України, відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику лише за його бажанням та у випадках передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки» (в обов'язковому порядку матері або батьку, який виховує дитину без матері, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда і т.д., чи на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом за сімейними обставинами та з інших поважних причин).

У статті 48 КЗПП України також вміщено положення про надання відпуски без збереження заробітної плати у порядку, визначеному колективним договором, коли власник або уповноважений ним орган у випадку простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

Як доказ правомірності оскаржуваного розпорядження, представником відповідача надано витяг з Колективного договору на 2003-2005 роки ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» прийнятого на конференції трудового колективу 5 грудня 2002 року, дія якого, згідно пояснень представника відповідача, поширюється і на 2011 рік.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Таким чином, простій як призупинення роботи, є підставою для тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, та може бути викликаний будь-якою причиною об'єктивного та суб'єктивного характеру.

Як слідує з ст. 113 КЗПП України, якою визначено порядок оплати часу простою, як простій можуть бути кваліфіковані тільки ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із за причин відсутності матеріально технічного забезпечення виробництва, матеріально технічної документації, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей які його оточують, і навколишнього середовища не з вини працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідно часу.

Разом з тим, якщо власник усупереч законодавству про працю надає працівникам на час призупинення робіт відпуску без збереження заробітної плати, підлягає до застосування частина перша ст. 113 КЗПП України за аналогією, а саме час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Однак, згідно оскаржуваного розпорядження, на тимчасову зупинку (простій) відправляються лише ті працівники, які подають листки непрацездатності та з першого дня втрати ними працездатності і до її відновлення.

Згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці N 41 від 1 вересня 1992 року Міністерства праці України, працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи).

Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).

Таким чином, непрацездатність це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Перелік та порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними та Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності визначені та закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ)

Відповідно до ст. 4 Закону № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.

Таким чином, право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, що полягає в тому числі і у виплаті сум допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначено законами України та гарантоване Конституцію України, а отже не можуть бути обмежене чи скасоване.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" від 26.09.2001 р. N 1266, право надавати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.

Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України (листи N 108/18/99-10 від 16.04.2010 р., N 201/18/99-10 від 08.07.2010 р.), незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України N 2240.

Таким чином, відправлення працівників на тимчасову зупинку (простій) з дня втрати ними працездатності і до її відновлення та не оплата листків непрацездатності, в тому числі з посиланням в даному випадку на п. 4 Порядку, є порушенням трудових прав працівників, їх соціального захисту у разі тимчасової непрацездатності та унеможливлює здійснення розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченого Законом № 2240 та Порядком, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності згідно зі ст. 35 Закону № 2240 надається застрахованій особі як компенсація втраченого заробітку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» № 27 від 01.12.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі № 2-а/1970/1318/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Н.Г. Левицька

А.І. Рибачук