Постанова № 32416581, 10.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 916/288/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Сидоренка М.В.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - не з'явився

від ТОВ „Одеський торговий дім" - Ющенко Н.М. за довіреністю

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р.

у справі №916/288/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчого комітету Одеської міської ради

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення 7996,80 грн.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про витребування із незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 столів (місць) НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є його власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1, та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Одеський торговий дім" 7996,80 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р. (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги задоволено частково, витребувано із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 столи (місця) НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено ТОВ „Одеський торговий дім" в решті частині заявлених позовних вимог, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" 1147 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що укладеними між сторонами договорами №ДГ ДГ - 0756 від 10.02.2012р. та №ДГ ДГ - 0626 від 01.01.2012р. встановлено, строк, до якого має бути звільнений предмет оренди, тобто, строк, зі спливом якого закінчується правомірне користування відповідачем об'єктом оренди, однак, відповідач погоджені сторонами умови договору порушив, в обумовлений строк майно не звільнив, з підстав чого є правомірною вимога позивача, викладена у претензії від 17.01.2013р. про передання об'єктів оренди за актами-приймання передачі. Водночас, на думку суду, відповідач не довів суду правомірність здійснення діяльності на ринку, а самі лише положення Постанови КМУ №868 від 29.07.2009р., на які послався відповідач, не надають останньому право на здійснення підприємницької діяльності на ринку без складання договірних відносин із власником ринку та/або власником майна, на якому безпосередньо провадиться торгівельна діяльність. Отже, суд визнав доведеною позовну вимогу позивача про витребування із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 столи (місця) НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1. Разом з тим, суд першої інстанції визнав таким, що не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення з відповідача збитків, зокрема, в сумі 4996,80 грн., що складає вартість непроданих торгівельних лотків, які утримує відповідач, та визначена позивачем як упущена вигода - дохід, який би позивач міг отримати у разі продажу цих лотків, оскільки, позивачем не доведено суду неможливості продажу всіх лотків з вини відповідача, яким орендувалось лише 2 лотка, відповідно до чого відсутні вина відповідача у непродажу 82 лотків та причинний зв'язок між утриманням відповідачем 2 лотків та відмовою покупця від договору купівлі-продажу лотків від 26.12.2012р. з підстав не передачі за ним позивачем 82 лотків ТОВ „Грааль", а відтак суд визнав недоведеною позивачем реальність упущеної вигоди. Щодо 3000 грн. збитків, де 2000 грн. сплаченого за договором про надання послуг штрафу, 1000грн. сплаченого за договором купівлі-продажу штрафу місцевий господарський суд зазначив, що, із наявних у справі доказів, зокрема, листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013р., вбачається, що розпочати послуги з розбирання конструкцій на території позивача не виявилось можливим, у зв'язку зі знаходженням на території підприємців, тоді як позовну вимогу про стягнення збитків в сумі 3000 грн., як єдино разового внеску, у повній мірі, понесених на сплату позивачем штрафу витрат заявлено до одного із підприємців, що є недоречним з огляду на можливу наявність вини у заподіяних збитках решти підприємців, що теж перешкоджали розбиранню конструкцій та продажу спірних лотків.

Не погоджуючись з даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р. по справі №916/288/13-г та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ „Одеський торговий дім" повністю та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. На думку скаржника, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що столи, вказані у договорах №ДГ ДГ - 0756 від 10.02.2012 р. та №ДГ ДГ - 0626 від 01.01.2012 р. передавались в оренду відповідачу без оформлення акту прийму-передачі майна. Окрім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при винесені оскаржуваного рішення не було з'ясовано питання чи мав взагалі право позивач здійснювати господарську діяльність з організації ринку на орендованій ним території, та чи не вводив він відповідача та інших підприємців ринку в оману при підписанні з ними договорів оренди торгових місць, щодо своїх повноважень з організації непродовольчого ринку.

Окрім того, апелянт вважає, що позивачем було проігноровано норми п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №868 від 29.07.2009 р. в якому закріплено, що реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб'єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Також скаржник зазначає, що на момент звернення до суду позивач стверджував, що відповідач утримував у себе майно передане йому в оренду за умовами договорів оренди торгових місць, у якості доказів позивачем були надані лише односторонні акти перевірки території ринку, які підписані представниками та найманими працівниками позивача. Апелянт вважає, що такі акти не є доказом, який підтверджував би знаходження відповідача на орендованій ним раніше території.

В судовому засіданні скаржник зазначив, що з моменту закінчення дії спірних договорів, вона звільнила вказані торгові місця і ніякої підприємницької діяльності на цих місцях не здійснювала.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. розгляд справи було відкладено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. за клопотанням представника відповідача про продовження строку розгляду справи, колегією суддів було продовжено строк розгляду та відкладено розгляд справи.

У судовому засіданні від 26.06.2013 р. представник скаржника та сам скаржник підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на їх задоволенні.

Представник ТОВ „Одеський торговий дім" у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 вважає, що її слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р. без змін.

08.07.2013 р. та 09.07.2013 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання представника ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 про перенесення дати судового засідання у зв'язку з хворобою представника, які судовою колегію відхилені з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 р. та 10.02.2012 р. між ТОВ „Одеський торговий дім" та ФОП ОСОБА_1 було укладено відповідно договори №№ ДГ ДГ - 0626 та №ДГ ДГ - 0756 оренди торгових місць на території, що належить ТОВ „ОТД" по АДРЕСА_1, за умовами якого позивач надає, а відмовідач приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) НОМЕР_2 та НОМЕР_1 на території, що належить ТОВ „ОТД" по АДРЕСА_1.

Пунктами 1 , 2 договорів, які є аналогічними за змістом, сторони погодили вартість оренди одного місця (лотка). У зазначену суму входить відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку, та інші витрати

Згідно з п.3 договорів підприємець не пізніше 3-х банківських днів з дня підписання договору зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства повну вартість за оренду торгового місця за перший місяць оренди. Підприємець зобов'язаний сплачувати щомісячну орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом перерахування підприємству повної вартості за оренду торгового місця протягом строку дії договору.

Положеннями п.4. договорів визначено, що у випадку прострочення підприємцем перерахування оплати більше ніж 2 дні від визначеного строку, підприємство має право розірвати даний договір в однобічному порядку і позбавити підприємця торгового місця.

Пунктом 5 договорів передбачено, що протягом усього терміну дії даного договору, окрім внесення оплати, підприємець зобов'язаний дотримуватись встановлений підприємством режим та порядок роботи на території, не виставляти за межу торгового місця обладнання, товар, тару і інше майно, суворо дотримуватись „Порядку торговельної діяльності", „Правил торговельного обслуговування населення", дотримуватись законодавства про захист прав споживачів, умов здійснення дозволеної та ліцензованої діяльності, відповідних актів виконкому Одеської міської ради, дотримуватись громадського порядку та культури торгівлі, використовувати торгівельне місце тільки для торгівлі непродовольчими товарами, окрім товарів заборонених законами України, дотримуватися встановлених законодавством норм екологічної та санітарно-епідеміологічної чистоти та гігієни, вимог протипожежної безпеки, здійснювати вимоги нормативних актів по охороні праці та техніки безпеки, безперешкодно пред'являти до перевірки документи посадовим особам, маючим відповідні права, згідно законодавства України, або уповноваженим представникам підприємства, самостійно регулювати взаємовідносини з державними службами по питанням торгівельної та підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 6, 6.1 договорів підприємець не має права передавати права та обов'язки по договору іншим особами чи підприємствам, в цілому або частково здавати в суборенду торгівельне місце або іншим способом здійснювати переуступку права оренди торгівельного місця. В випадку виявлення такого факту, підприємство має право в однобічному порядку розірвати даний договір і позбавити підприємця торгового місця. Втрата (у т.ч. загибель) або псування майна з вини підприємця, не дотримування правил техніки безпеки торгового обладнання, правил протипожежної безпеки і т.д., несе матеріальну відповідальність з боку підприємця у розмірі збитку нанесеного підприємству, іншим підприємцям та іншими особам, майно яких загинуло або було зіпсовано по вині підприємця. Всі питання, пов'язані з втратою (у тому числі загибеллю) або псуванням майна, що знаходиться на орендованій території з приводу, що не обговорюється у даному договорі, регулюється сторонами згідно з діючим законодавством України.

Положеннями п. 7 договорів сторони визначили, що договір складається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгівельне місце. У зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Термін дії договорів обмежений сторонами до 30.12.2012 р. включно. Підприємець повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язується не чинити перешкод закриттю торгового місця.

Пунктами 8,9 договорів визначено, що договір може бути розірваний підприємством за невиконання або неналежне виконання підприємцем будь-якої з вимог даного Договору. У випадку розірвання підприємцем даного договору, підприємець зобов'язаний попередити підприємство за 1 місяць. При цьому сплачена авансом підприємству орендна плата підприємцю не повертається. Взаємовідносини сторін, що не регулюються даним договором, регулюються згідно чинного законодавства України.

Звертаючись з позовом ТОВ „Одеський торговий дім" зазначило, що 17.01.2013 р. направило до відповідача лист-вимогу вих.№79 про повернення майна позивачу на підставі акту повернення майна, оскільки у відповідача немає правових підстав для володіння майном ТОВ „Одеський торговий дім", у зв'язку з припиненням дії договору оренди цих столів (місць) та надав строк для повернення до 20.01.2013 р. Проте, позивач вказує, що станом на 28 січня 2013 р. відповідач не звільнив торгові місця, продовжує здійснювати незаконну торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях та незаконно утримує майно ТОВ „Одеський торговий дім".

Звернувшись із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ „Одеський торговий дім" посилався на положення ст.ст. 387 та 1212 Цивільного Кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо незаконного володіння відповідачем майна, що належить позивачеві.

Проте судова колегія не може погодитись із такими висновками господарського суду з огляду на таке.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, вказаних у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За приписами ст. 387 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом такого позову (віндикаційний позов) становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто не власника, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Звертаючись з відповідним позовом про витребування майна, позивач не надав жодного доказу на підтвердження вибуття з його володіння цього майна, часу з якого вибуло це майно, спосіб в який це майно вибуло з володіння (втрата, вилучення, крадіжка тощо).

Навпаки, наявні в матеріалах справи спірні договори оренди торгових місць, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 31.05.1997 р між позивачем та виконкомом Одеської міської ради, заяви до органів внутрішніх справ, акти перевірки охоронниками АБ «Центр» свідчать, що спірні торгові місця знаходяться на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача, території тимчасового ринку позивача, охорону якої здійснює підприємство на договірних засадах із позивачем, а отже майно не вибувало із володіння позивача.

Розглядом справи встановлено, що при укладенні спірних договорів, майно на витребуванні якого наполягає позивач, за актом приймання передачі чи в інший спосіб позивачем відповідачеві не передавалось.

При цьому колегія суддів зауважує, що за змістом спірних договорів оренди торгового місця позивач надав у користування відповідачу стіл (місце). Натомість оцінювали сторони вартість вже місця (лотка) п.2 договору. Далі за змістом договору згадується торгове місце, зокрема, звільнити яке зобов'язаний відповідач після закінчення терміну дії договору.

Доводячи своє право власності на спірне майно позивач надав довідку про балансову вартість каркасно-тентової конструкції та лотку, а не столу (місця) на витребування якого наполягає він. Докази на підтвердження права власності на стіл (місце) в матеріалах справи відсутні.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження індивідуальних ознак майна, що витребується позивачем.

На думку колегії суддів позивачем не доведено у належний спосіб і факт утримання спірного майна відповідачем.

Акти перевірки, які були складені працівниками ТОВ „Одеський торговий дім" та АБ „Центр" №1 від 03.01.2013 р., №2 від 14.01.2013 р., №3 від 21.01.2013 р., №4 від 30.01.2013 р., №5 від 08.02.2013 р., №6 від 27.02.2013 р., від 25.03.2013 р., із яких вбачається, що фізичні особи - підприємці, зокрема, ФОП ОСОБА_1, станом на 03.01.2013 р., 14.01.2013 р., 21.01.2013 р., 30.01.2013 р., 08.02.2013 р., 27.02.2013 р., 25.03.2013 р. знаходились на території за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ТОВ „Одеський торговий дім", не звільнили торгівельні місця, продовжували здійснювати незаконну торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях та незаконно утримують майно ТОВ „ОТД" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені акти були складені найманими працівниками ТОВ „Одеський торговий дім", без участі відповідача або його представника та не можуть бути належними доказами того, що саме ФОП ОСОБА_1, а не будь-які інші особи здійснювали підприємницьку діяльність на території ТОВ „Одеський торговий дім" після спливу строку договорів № ДГ ДГ - 0756 від 10.02.2012 р. та № ДГ ДГ - 0626 від 01.01.2012 р.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують факт вибуття майна з володіння позивача, а також докази фактичного володіння спірним майном відповідачем, здійснення останнім підприємницької діяльності , апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині витребування вказаного майна у відповідача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на це, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про витребування із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 столів (місць) НОМЕР_1, НОМЕР_2, що є власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 збитків з наступних підстав.

Позивач просив стягнути з відповідача 2000 грн. штрафу, сплаченого за договором, який позивач уклав із ТОВ „Робатех" 25.12.2012 р. про надання послуг по розбиранню тимчасових конструкції з метою звільнення території від торгівельних лотків у термін до 11.01.2013 р., але у зв'язку з перешкоджанням відповідачем розбору конструкцій позивач змушений був згідно п.4.4. договору від 25.12.2012 р. сплатити ТОВ „Робатех" штраф у розмірі 2000 грн., 1000 грн. штраф, сплачений за договором купівлі-продажу торгівельних лотків від 26.12.2012 р. який було укладено між позивачем та ТОВ „Грааль", до яких входять і спірні лотки, однак, у зв'язку з тим, що в порушення умов цього договору позивач в строк до 11.01.2013 р. не передав ТОВ „Грааль" товар, це мало наслідком для продавця розірвання договору за ініціативою покупця та ТОВ „Одеський торговий дім" сплатило покупцю передбачений договором штраф у розмірі 1000 грн. А також апелянт просить стягнути з відповідача 4996,800 грн. ціни непроданих торгівельних лотків.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Таким чином, нараховані позивачем збитки в сумі 5000 грн., що складає вартість непроданих торгівельних лотків, які, на думку позивача, утримував відповідач, не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки позивач не позбавлений права реалізувати дане майно, яке відповідачем не знищене, не пошкоджене, не привласнене.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3000 грн. збитків, де 2000 грн. сплаченого за договором про надання послуг штрафу, 1000 грн. сплаченого за договором купівлі-продажу штрафу слід зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013 р., розпочати послуги з розбирання конструкцій та виконати договір від 25.12.2012 р. не виявилось можливим, у зв'язку з тим, що 03.01.2013 р. під час прибуття на територію для проведення робіт на ній знаходились підприємці та територія не була підготовлена для проведення робіт, у зв'язку з чим, на підставі п.4.4. договору ТОВ „Робатех" було нараховано позивачу штраф у розмірі 2000 грн.

Заявлену сума штрафу у розмірі 1000 грн. позивач обґрунтував тим, що 26.12.2012 р. між ТОВ „Грааль" та ТОВ „Одеський торговий дім" було укладено договір купівлі-продажу каркасно-тентової конструкції та торгових лотків. На підставі п.3.2. даного договору позивач зобов'язаний був передати ТОВ „Грааль" товар у строк до 11.01.2013 р., проте станом на 14.01.2013 р. товар переданий не був, у зв'язку з чим, керуючись п. 5.4. договору ТОВ „Грааль" було нараховано позивачу штраф у розмірі 1000 грн.

Колегія суддів не погоджується з заявленими вимогами позивача про стягнення з відповідача 3000 грн. з огляду на таке.

Згідно листа ТОВ „Робатех" від 14.01.2013 р., вбачається, що розпочати послуги з розбирання конструкцій на території позивача не виявилось можливим, у зв'язку зі знаходженням на території підприємців, проте позовні вимоги сумі 3000 грн. понесених ТОВ „Одеський торговий дім" за сплату штрафу заявлено до одного із підприємців, а саме ФОП ОСОБА_1

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини, а також докази, на які посилається позивач, свідчать про недоведеність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача й збитками у вигляді оплати штрафу, який за твердженням самого позивача, сплачено саме внаслідок перешкод які чинились не самим відповідачем, а групою підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р. частковому скасуванню, з розподілом судових витрат відповідно до положень ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013 р. у справі №916/288/13-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції

„В задоволенні позову відмовити повністю".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.07.2013 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.