Ухвала суду № 32415032, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/40330/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (далі - ТОВ "Укрінвест") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позов ТОВ "Укрінвест" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укрінвест" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Харкова 06.09.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ " Укрінвест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Дерекс 21" за квітень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року на суму ПДВ 1230333,0 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкової накладної, складеної від імені платника податку, який не декларував своїх податкових зобов'язань з ПДВ - ТОВ "Дерекс 21".

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0000631800/0 від 22.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1845499,50 грн. (в т.ч. основний платіж 1230333,00 грн., штрафні санкції 615166,50 грн.).

За наслідками його оскарження відповідачем було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000631800/1 від 14.10.2010 року, №0000631800/2 від 19.11.2010 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Укрінвест" та ТОВ "Дерекс 21" укладено договір №16-04/10 від 16.04.2010 року, предметом якого є поставка запасних частин. Реальність та товарність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи. На час укладання договору ТОВ «Дерекс 21» було зареєстроване платником ПДВ.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що придбання позивачем товару у ТОВ «Дерекс 21» здійснювався саме в межах господарської діяльності і цей факт підтверджено первинними документами. Первинні документи складені у відповідності до законодавства України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому є безпідставними висновки відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Укрінвест".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров