Ухвала суду № 32415030, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/38011/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба ЛТД" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба ЛТД" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альба ЛТД" (далі - ТОВ "Альба ЛТД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року позов ТОВ "Альба ЛТД" задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08 червня 2010 року №0000832303 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124490,0 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Альба ЛТД" до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задоволено частково. Рішення відповідача від 08 червня 2010 року №0000832303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 120750, 00 грн. - скасовано. Рішення відповідача від 08 червня 2010 року №0000832303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5100, 00 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями апеляційної інстанції ТОВ "Альба ЛТД" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА у Миколаївській області 20.05.2010 року здійснена планова перевірка господарської одиниці «магазин», який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15/3 та належить ТОВ «Альба Лтд», з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки був складений акт №0189/14/00/23/22439914 від 20.05.2010.

Актом перевірки встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО (15 випадків); не роздруковані відповідні розрахункові документи при наданні послуг з оренди приміщень та не проведені операції з надання послуг через РРО на суму 24150,00 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000832303 від 08.06.2010, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 125850,00 грн., з них: 5100,00 грн. (15 х 340,0) за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та 120750,00 грн. (24150,00 х 5) за не проведення розрахункових операцій через РРО.

Згідно ч.2 ст.112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки позивача перевіряючими було встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання у КОРО 15-ти фіскальних звітних чеків (Z-звітів) №№198, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 271, 272, 273, 275, 279, 280, 281, 397, але судом першої інстанції встановлено про відсутність в КОРО тільки 4-х Z-звітів №№198, 280, 281, 397.

Пунктом 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що до позивача обґрунтовано застосовані штрафні санкції у сумі 1360,00 грн. за незбереження 4-х Z-звітів (4 х 340,00).

Щодо скасування рішення №0000832303 від 08.06.2010 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 120750,00 грн. за не проведення розрахункових операцій через РРО, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Пункт 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем оприбуткування орендної плати здійснювалось шляхом оформлення прибуткового касового ордеру з видачею відповідної квитанції, яка є розрахунковим документом, з відображенням цих коштів у касовій книзі. Довідка з ЄДРПОУ та наявність у позивача торгового патенту дійсно свідчать про віднесення позивача, за одним з основних видів діяльності, до підприємств торгівлі (КВЕД 50.40.2 «Роздрібна торгівля мотоциклами»).

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не регулює правовідносин у сфері оренди та суборенди, оскільки предметом договору найму є неспоживча річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а відповідно, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.п.1,2 ст.3 зазначеного Закону є неправомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Альба ЛТД" підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба ЛТД" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров